Герой оповідання “Цар-риба” –
Игнатьич – поважаємо односельцями за свою вправність та розум. Він завжди готовий дати слушну пораду або прийти на
допомога. Щоправда, зауважують односельці, що допомоги Игнатьича не вистачає
якийсь щирості. Не ладяться у Игнатьича відносини і з його братом.
У селі Игнатьич
вважається самим щасливим рибаком, що володіє справжнім рибальським чуттям. Але він
нерідко займається браконьєрством, з жадібності ловлячи більше риби, ніж йому треба, наносячи
шкоду природі, що, по правді кажучи, його й самого бентежить – але скоріше за
того, що він боїться того сорому, що доведеться випробувати, якщо його зловить
рибнагляду.
Одного разу потрапила в
його снасті цар-риба – величезний осетер, якого сам Игнатьич назвав загадкою
природи. Риба була таких розмірів, що він засумнівався в тому, що зможе впорається
з нею один. Прийшла до нього була думка про те, що треба покликати брата або ще
кого-небудь, але жадібність переважила це бажання – «в осетрові ікри два відра». Не
захотів він ділитися ні самою рибою, ні ікрою, і вирішив все ж таки спробувати
витягнути її сам. Він вдаряє по лобі риби обухом сокири, але сам же виявляється в
воді, заплутавшись у власних удилах і гачках, які також утримують
біля нього і рибину. Він намагається вирвати гачки із власного тіла, але тільки
ще більше заплутується в снастях. Тоді, пересилив себе, він починає кликати на
допомога брата, але відповіді не отримує. Игнатьич розуміє, що ще трохи, і він потоне разом з цією величезною
рибою, прив’язаною до нього. Сама риба, до жаху, героя, починає притискатися до нього
все тісніше, мабуть, теж відчуваючи швидку смерть. І тоді Игнатьич згадує
слова старого діда, який застерігав молодих рибалок від зустрічі з
цар-рибою, якщо у них на душі є який-небудь гріх. Замислюється Игнатьич,
починає перебирати свої гріхи, і згадує
про те, що колись давно він посміявся над почуттями своєї нареченої. Розуміє
тоді Игнатьич, що зустріч з цар-рибою – це покарання за його гріхи. Він
звертається до Бога з проханням відпустити рибу, також він просить вибачення і у
дівчини, яку колись давно сильно образив. І в цей момент цар-риба,
нарешті, звільняється з снастей і
спливає, несучи в своєму тілі безліч гачків. А Игнатьич відразу відчуває
полегшення – і не тільки від того, що звільнився від важкої величезної риби, але
та тому що розуміє, що йому дано шанс почати нове життя.