Вірш «Припустимо, ти своє вже оттопал» складається з чотирьох різних за обсягом строф. Воно присвячене важкого в психологічному відношенні періоду в житті людини, коли позаду залишилися найкращі роки, а йому відпущено «якийсь термін ще для здачі справ».
З позиції свого життєвого досвіду автор дає читачеві свій мудру пораду про те, що треба зробити перед відходом: «Ти можеш на аркушах минулих років Внести ще якісь поправки».
Вірш змушує задуматися про те, як і для чого ми живемо. У ньому звучить думка про важливість наших земних справ, про необхідність їх завершити або передати. Людина повинна відчувати відповідальність за ці вчинки, бо вони формують людську пам’ять про нього. У зв’язку з цим у вірші виникають такі поняття, як «ревнива риса», «самозахист».
Однак Н. А. Заболоцький при цьому хоче застерегти від брехні, від «причепурювання підсумку». Краще вже зовсім не займатися цим і надати право іншим підвести підсумок. У цьому плані вірш перегукується з твором Б. Л. Пастернаку «Бути знаменитим. негарно». Письменники, які досягли зеніту слави і життєвого успіху, заповідають нащадкам бути скромними і працьовитими людьми, надати право оцінювати свій внесок у розвиток людства іншим, а не впиватися значущістю власної персони.
Цікавий фрагмент вірша, в якому Н. А. Заболоцький, заповідаючи не прихорашивать підсумок, заявляє: «Ні, дякую в шапку, Від цієї солодощі бережи нас бог». При читанні цих рядків згадується народний звичай дякувати і прощатися з поклоном, знімаючи при цьому шапку. Цей жест характеризує ліричного героя як людину, якій близькі народні традиції. До розмовних елементів у творі відноситься також дієслово «оттопать», що підкреслює конфіденційність і простоту задушевної дружньої бесіди. Звернення на ти до передбачуваного співрозмовника також виконує подібну задачу.
Час підбиття життєвих підсумків — важкий, але необхідний період життя людини. Вірш Н. А. Заболоцького ще раз допомагає усвідомити його важливість і неминучість.