Аналіз вірша Вознесенського «Нічний аеропорт у Нью Йорку»

У вірші вражає велика кількість метафор, сполучених з найсучасніших технічних термінів того часу. Автопортрет мій, реторта неону, апостол небесних воріт — Аеропорт! Мерехтять дюралеві вітражі, Точно рентгенівський знімок душі. Як це страшно. Коли в тобі небо стоїть У тліючих трасах Незвичайних столиць! Все світиться будівлю аеропорту нагадує поетові реторту, наповнену неоном — газом, широко застосовуваним у 60-ті роки. Легкість будівлі аеропорту підкреслена використанням назви легкого металу — дюраль. Характерною особливістю поетичного стилю Вознесенського, заявлена в цьому вірші: метафорична оригінальність зближення далеких предметів і понять.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: