Аналіз вірша Тютчева «Ні, карлик мій, боягуз безприкладний»

У 1821 р. Федір Тютчев завершив навчання в університеті і почав працювати в органах Державної колегії іноземних справ. Служба поета проходила в Мюнхені. У 1839 р. він на час відсторонився від дипломатичних справ, але на батьківщину їхати не поспішав. Через чотири роки імператор Микола I доручив Тютчеву всіма силами сприяти створенню позитивного образу Російської імперії закордоном. У рідні пенати поет повернувся в 1844 р. Через рік він поступив на державну службу в якості старшого цензора, а в 1858 р. отримав призначення на посаду Голови комітету іноземної цензури. На цьому місці поет пропрацював аж до своєї смерті, що сталася в 1873 р.

Політична лірика завжди займала важливе місце у творчості Тютчева, хоча широким масам вона не так відома, як любовна. «Ні, карлик мій! Боягуз безприкладний!..» — вірш, датований 1850 р. і присвячене графу Карлу Васильович Нессельроде, міністру іноземних справ Російської імперії з 1816 по 1856 рр. Карликом поет називає його, натякаючи одночасно на ріст і ім’я. Звинувачення у боягузтві пов’язані з акуратною політикою чиновника в області, що стосується «Східного питання». Нессельроде вважав, що труднощі, які виникли у відносинах з Туреччиною, необхідно вирішувати через спільне втручання держав Європи. Ця позиція і дратувала Тютчева найсильнішим чином. Цікаво, що згодом кар’єра Нессельроде завершилася з-за Кримської війни, так як багато в чому з вини графа Росія залишилася в ізоляції й програла протистояння з Туреччиною.

На думку ряду дослідників творчості Тютчева, «Ні, карлик мій! Боягуз безприкладний!..» — своєрідна переробка уривка з поеми «Руслан і Людмила» Пушкіна. Причому мова йде про досить пікантному фрагменті, виключеного з багатьох видань і вважається одним з прикладів аморальності поета. У ньому розповідається про спроби Чорномора спокусити Людмилу перед появою в замку Руслана. Процитуємо тільки три перших рядки:
Про страшний вигляд! Чарівник кволий
Пестить зморщеною рукою
Молоді принади Людмили…
У своєму вірші Тютчев явно зіставляє Нессельроде з Чорномором. Посягання пушкінського карлика на невинність нареченої Руслана поет порівнює з бажанням графа «спокусити святу Русь».

Звернення до чужого тексту в тій формі, в якій вона присутня у вірші «Ні, карлик мій! Боягуз безприкладний!..», — випадок для творчості Тютчева нетиповий. Тим дивніше, що це твір поета рідко удостоювалось серйозного аналізу літературознавців.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам