Паралельно з «За даллю — даль» Твардовський працює над сатиричною поемою-казкою «Тьоркін на тому світі» (1954-1963), що зобразила «відсталість, бюрократизм, формалізм» нашого життя. За словами автора, «поема «Тьоркін на тому світі» не є продовженням «Василя Тьоркіна», а лише звертається до образу героя «Книги про бійця» для вирішення особливих завдань сатіріко-публіцистичного жанру» (5, 143).
В основу твору Твардовський поклав умовно-фантастичний сюжет. Герой його поеми воєнних років, живий і не сумує ні за яких обставин Василь Тьоркін виявляється тепер у світі мертвих, примарному царстві тіней. Піддається осміянню все вороже людині, несумісне з живим життям. Вся обстановка фантастичних установ на «тому світі» підкреслює бездушність, нелюдяність, лицемірство і фальш, що виростають в умовах тоталітарного режиму, адміністративно-командної системи.
Спочатку, потрапивши у «потойбічне царство», дуже вже нагадує нашу земну реальність цілим рядом відомих побутових деталей, Тьоркін взагалі не розрізняє людей. З ним розмовляють, на нього дивляться казенні і безликі канцелярські, бюрократичні «столи» («Обліковий стіл», «Стіл Перевірки», «Стіл Медсанобработки» тощо), позбавлені навіть найменшої ознаки участі і розуміння. І надалі перед ним вервечкою проходять мерці — «з вигляду як би люди», під стати яким вся структура «загробного царства»: «Система», «Мережа», «Органи» та їх похідні — «Комітет у справах
Перебудови Вічної», «Преисподнее бюро», «Гробгазета» і т. п.
Перед нами виникає цілий реєстр уявних, абсурдних, позбавлених змісту предметів і явищ: «душ безводний», «тютюн без диму», «пайок загробний» («Позначено в меню,
А в натурі немає»). Показові характеристики:,Кандидат потойбічних
Або доктор прах-наук», «Напис: «Полум’яний оратор» — /І мочалка з рота». Через все це царство мертвих і бездушних солдата веде «сила життя». У героя Твардовського, що символізує життєві сили народу, який потрапив у таку незвичайну обстановку і подвергшемся нелегким випробуванням, запанували властиві йому живі людські якості, і він повертається у цей світ, щоб боротися за правду.
Сам Твардовський вів непримиренну боротьбу з найбільш похмурим, мертвящим спадщиною сталінщини, з духом сліпого підпорядкування, відсталості і доведеного до абсурду бюрократизму. І робив це з позицій утвердження життя, правди, людяності, високого морального ідеалу. У поєднанні фантастичного сюжету і реалістично-побутових деталей у зображенні загробного світу реалізувався творчий принцип автора: «З доброї вигадкою поряд
Правда в цілості жива. «