Олексій Толстой був одним з останніх нащадків гілки роду Толстих-Розумовських, які стояли біля витоків російського дворянства. З усвідомленням своєї високої місії поет прожив все життя, хоча і розчарував родичів тим, що не залишив після себе спадкоємця. Але навіть якщо б це і сталося, дитина Олексія Толстого навряд чи б був визнаний численною ріднею поета, адже його обраницею стала Софія Міллер — жінка, яку Толстой в прямому сенсі слова вивів із сім’ї, зруйнувавши нерівний і безперспективний шлюб.
Розуміючи, що доля готує йому доля дійсно останнього представника колись великої династії, Олексій Толстой не раз замислювався над тим, що світу залишити після себе. У підсумку він вирішив, що найкращим пам’ятником увядающему роду повинні стати його вірші. Проте сам автор дуже болісно переживав той факт, що не зміг стати гідним продовжувачем роду. У 1840-х року він навіть написав вірш «Шумить у дворі негода», в якому щиро жалкує про те, що життя виявилася далеко не такою веселою і щасливою, як він про це мріяв. В одну з холодних осінніх ночей Товстої усвідомив, що світ, створений його уявою, дуже крихкий і ілюзорний. Насправді ж його оточують морок і порожнеча, які ст. цей момент панують у спорожнілому саду за вікном. «А в старовинному будинку так сумно серед нічної негоди!», — зазначає автор. Десь в інших кімнатах безтурботно сплять люди, які дуже дорогі поетові. Проте він розуміє, що настане той день, коли йому доведеться назавжди залишити родове гніздо, доля якого — занепад і запустіння.
Про це знає не тільки сам поет, але і моторні миші, які вже почали порядкувати в хаті. «Вони себе чують роздолля: як скоро господар помре, спадкоємець покине маєток», — пророкує Толстой, розуміючи, що саме так і складеться доля старого будинку. І ці думки навіюють смуток на молодого графа, який вже подумки прощається зі своїм родовим маєтком в Червоному Розі. Туга з-за того, що неминуче має статися, посилюється із-за дощу за вікном, шум якого віддається болем у душі поета. «І думати про це так сумно серед нічної негоди!», — зазначає Толстой.
Щоправда, ставши повноправних власником родових маєтків, які залишилися у спадок після батьків, Олексій Толстой не ризикує їх продавати. Більше того, коли він все ж домагається дозволу на шлюб з Софією Міллер, то їде в свій улюблений Червоний Ріг, і проводить велику частину часу, ігноруючи свої світські обов’язки.