У вірші створено характерний для поезії Рембо образ волоцюги-мандрівника, який прагне до злиття з природою і світом. Природа для поета не символ і храм, а жива істота, яку можна пізнати лише за допомогою почуттів.
З допомогою природи і в ній безпосередньо, ліричний герой відчуває своє «я». Він невгамовний в пошуках, нестримний у почуттях, внутрішня енергія його духа дає можливість жити і наблизиться до бажаної гармонії, символом якої є блакитний колір. Мрія про злиття з природою викликає в душі ліричного героя не тільки передчуття щастя, але і почуття безмежної любові.
Вірш складається з двох частин. Перша насичена дієсловами майбутнього часу, в ній передана робота уяви ліричного героя, згадуються вже пережиті, добре знайомі йому враження, які проектуються на майбутнє. Друга частина де більше дієслів теперішнього часу, — це передчуття, навіяні фантазією. Ліричний герой ніби переноситься в уявну реальність, в якій виконуються всі його сподівання.