Аналіз вірша Пастернака «Ожила фреска»

Вірш Б. Л. Пастернаку «Ожила фреска» написано в березні 1944 року і вперше опубліковано 15 квітня 1944 року в газеті «Література і мистецтво». Воно присвячене Сталінградській битві — переломного події у Великій Вітчизняній війні. За жанром це балада. Вже в першій строфі твору автор створює ємний за силою художнього узагальнення образ: «Нічне небо Сталінграда хиталося в штукатурному савані». У ньому підтримується протиприродний характер війни, коли від сили падаючих снарядів гойдається саме небо, і численні жертви і руйнування («штукатурний саван»). Адже після бомбардування для багатьох жителів міста стали могилами їх власні будинки. У другій строфі вірша сама земля звертається з молебнем про припинення ударів. Скорботна молитовний настрій підкреслює образ кадила. Згадується в творі також архістратиг Михайло, який, здійснивши чудо, зірвав спробу язичників знищити храм.

Побачивши зруйновані будинки, герой вірша згадує, як у дитинстві бачив фреску в каплиці, на якій «у такі ями чорти стрибали». Таким чином, жах війни порівнюється у вірші з пеклом, а фашисти — з темними диявольськими силами. Далі у творі виникає традиційний для православної класичної іконопису образ Георгія Побідоносця («А поруч у кінному поєдинку Сяяв над змієм лик Георгія»), Квітучі латаття і пташині трелі символізують у цій строфі образ мирного життя (яка в свою чергу нагадує райський сад). У наступній строфі картина радісного буття поєднується з темою батьківщини, причому образ березової нирки виступає тут як символ Росії, а кличе музика асоціюється не тільки зі звуками лісової пущі, але і з мелодійною народною піснею. Подальший сюжет вірша продовжує розробляти центральний символ твору — образ святого Георгія.

Ліричний герой в наступальному русі «Топче ворожі танки З їх грізної лускою драконьею!». Тут солдат-переможець, провідний священний бій на рідній землі, знову порівнюється з іконописним Георгієм Побідоносцем, який топче змію копитами коня. У фінальній строфі вірша композиційне простір гранично розширюється. Автор оспівує символічний образ прийдешньої перемоги, асоціюється з чудовою майбуттям. Таким чином, у перемозі над ворогом Б. Л. Пастернак бачить не тільки мету визволення рідної землі, але й ідею торжества сил добра над злом. Образи релігійного характеру в зв’язку з цим сприяють створенню філософського плану сприйняття теми, завдяки чому вона відтворюється також і в широкому історичному аспекті.

Вірш спочатку називалося «Неділя» і присвячена герою Сталінградської битви Леонтію Гуртьеву. У книзі Ст. Гроссмана «Сталінград» подвигу людини та інших захисників міста присвячений нарис «Напрям головного удару». Леонтій Миколайович Гуртьев був командувачем 308-ї стрілецької дивізії, яка билася на головному напрямку удару фашистських військ і майже вся загинула, обороняючи завод «Барикади». За масовий героїзм дивізія була нагороджена орденом Червоного Прапора, а Л. Гуртьеву присвоїли звання генерала-майора, також нагородили орденом Червоного Прапора та медаллю «За оборону Сталінграда». 3 серпня 1943 року герой був смертельно поранений під Орлом. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 серпня 1943 року Л. Н. Гур’єву було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Під час поїздки з письменниками на фронт Б. Л. Пастернак помітив могилу генерала в парку р. Орла. У чорновому варіанті твору описувалася смерть Гуртьева і його передсмертні спогади про Сталінградську битву. В остаточному ж тексті твору доля конкретної людини поступилася місце художнього узагальнення. Коли Б. Л. Пастернак пише, що герой «перейшов межі землі», він підкреслює не загибель захисника землі руської, а безсмертна велич його подвигу, бо смерть на полі брані — це крок героя в історію.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам