Вірш Л. Мартинова написано на одному диханні: один-єдине питання, одну думку. «А ти. Який ти слід залишиш?» Починається короткою, прямий і тому дуже виразною фразою: «А ти?» Мені вона чомусь нагадує плакат громадянської війни: «Ти записався добровольцем?» Ця коротка фраза, наче рентгеном, просвічує кожного читача наскрізь. Для тебе вдома «сірі» або «блакитні» (в дійсності голуби] будинків не буває)? У тебе життя сіра, буденна, життя обивателя-піскаря, або ти хочеш залишити після себе на Землі щось прекрасне? Що ти значиш для людей? Навіщо існуєш? Тільки для того, щоб після тебе «витерли паркет», скоса подивившись слідом, або для того, щоб у цьому світі після тебе стало хоч трішки, нехай зовсім ненабагато, але краще.