У поемі відбився живий і ранній інтерес Лермонтова до побуту і звичаїв кавказьких горців. Цьому багато в чому сприяли дитячі враження поета від Кавказу і розповіді родичів про нього.
Хоча бранець і романтичний герой, він позбавлений рис розчарованості і перенасиченості життям. Герой сумує за батьківщиною і свободою, шукає підтримки друзів.
Поема наповнена картинами природи як уособлення краси, свободи, вона позбавлена людських забобонів.
У черкески рішучий характер, вона потребує любові бранця, але, знехтувана, не мститься, а все ж допомагає йому втекти. Це доводить її благородство і чистоту помислів.
Лермонтов посилив драматичність розв’язки: у нього гинуть і герой, героїня.
Слідуючи традиції романтичної (в основному пушкінської) поеми, юний поет ввів етнографічний (характерний для певної місцевості) матеріал (у тому числі вставну пісню).
