На думку Катерини Семенової, дослідниці творчості Бродського, «Частина мови» являє собою зразок «нового різновиду російської поеми двадцятого століття». У циклі є посвяту, вступ і епілог, нехай формально вони і не виділені. Всі вірші написані одним розміром, у них по дванадцять рядків (за винятком першого). Як посвячення виступає «Нізвідки з любов’ю, надцятого мартобря». У творі розповідається про коханої ліричного героя. Перший рядок являє собою переробку кліше епістолярного жанру. Те, що в листах зазвичай виявляється в кінці, Йосип Олександрович ставить в початок. Відразу позначається просторова координата — «нізвідки». Їй поет дає ряд характеристик, в їх числі — «в містечку, занесеному снігом за ручку дверей», «в заснулою долині, на самому дні», «за морями, яким кінця й краю». Місце, в якому знаходиться ліричний герой, віддалене від реального світу. Зверніть увагу, Бродський говорить про п’яти континентах, хоча на Землі їх шість. При цьому зрозуміло, що під материком, держащемся на ковбоїв, він має на увазі Північну Америку. Не може похвалитися герой вірша і близькістю до світу Божого: «і тому тепер далі від тебе, ніж від них обох [ангелів і Господа]. Звідусіль він вигнаний, скрізь почуває себе чужим. Ймовірно, що «нізвідки» — місце цілком реальне, ось тільки ліричний герой не здатний повною мірою прийняти його. Для нього реальність втілюють лише подушка так простирадло. Задана Бродським і тимчасова координата — «надцятого мартобря». Йосип Олександрович відсилає читачів до повісті Гоголя «Записки божевільного» (1834). У ній один з листів дрібного петербурзького чиновника Поприщина датована мартобря 86.
Ліричний герой починає розповідь піднесеним тоном, схвильованим, ніби намагається разом висловити все захльостуючі його емоції. Читач від такої великої кількості інформації трохи втрачається, плутається. Потім йому дається невеликий перепочинок. Рядки подовжуються, немов намистини на нитку нанизуються однорідні члени. Тон стає більш спокійним, розміреним. У фіналі все повертається на круги свої. Останні чотири рядки відрізняються тією ж підвищеним ступенем схвильованості, що й перші. Основна емоція, виражена у вірші, — відчай від самотності, нещасної любові. Воно доводить ліричного героя до стану божевілля. Недарма з’являється алюзія на «Записки божевільного». Про психічне нездоров’я свідчать і фінальні слова:
…в темноті всім тілом твої риси,
як шалений дзеркало повторюючи.
Нерідко літературні критики звинувачували лірику Бродського в холодності, одноманітності, нелюдськості. Охарактеризувати такими словами вірш «Нізвідки з любов’ю, надцятого мартобря» не повернеться язик навіть у самого запеклого противника Йосипа Олександровича. У цьому творі є і біль, і живі емоції, і щирі почуття.