У 1833 році вийшов роман «Ежені Гранде» («Євгенія Гранде»). в якому, за словами його автора, «драма полягає в простих обставин приватного життя». Фабула роману проста: в провінційному містечку Сомюре йде боротьба за руку і серце самої багатої нареченої — Євгенії Гранде. Колишній бочар, Фелікса Гранде зумів розбагатіти під час Великої французької революції. Заволодівши колишніми дворянськими землями, він став мером рідного міста і був нагороджений орденом. У період реставрації його капітал подвоївся. Однак Фелікса Гранде, маючи дев’ятнадцять мільйонів, тримає дружину і дочку напівголодними і восени починає опалювати свій будинок пізніше всіх. Він суворо покарав Євгену за те, що вона подарувала кілька золотих монет коханому. Після того як Гранде стало зовсім погано, перед своєю смертю він заповів дочці стежити за його золотом і відзвітувати батькові на тому світі. Перед нами постає людина, яка присвятила свої неабиякі здібності фанатичної ідеї збагачення, так і не зрозумівши, що в житті є й інші цінності.
Євгенія Гранде ми спочатку сприймаємо як жертву батька тирана. Співчуваємо цій нещасній жінці, коли її зрадив коханий. Захоплюємося, коли ніжна і чуттєва Євгена виявляється сильною особистістю, яка зуміла гідно витримати удари долі. Вона благородно надійшла щодо свого невірного обранця, сплативши два мільйони боргів покійного батька, свого дядечка, щоб кузен не вважався сином банкрута. Євгенія продовжила успішно вести сімейний бізнес, але при цьому частину коштів направили на допомогу біднякам і на розвиток освіти.
«Євгенія Гранде» — роман, насамперед соціальний, адже автора цікавлять певні соціальні типи, втілені в персонажів твору.
Саме після публікації роману «Євгенія Гранде» автор вирішив художньої епопеї надати галерею соціальних типів своїх сучасників. «Тип, — писав Бальзак, — це персонаж, який має характерні риси всіх тих, хто схожий на нього». За Бальзаку, типізувати можна не тільки людей, але і важливі події.