Дії розгортаються в середині Великої Вітчизняної війни, біля Лахтальских Альп в таборі з в’язнями.
Всю ніч була бомбування, а на ранок бранці знайшли в старому цеху цілу бомбу. Вони замінили запобіжник і вирішили скористатися шансом. Військовополонені задумали віддати бомбу Івану Терешке. Несподівано підійшов німець і покликав юнака, щоб той почистив його взуття.
Неподалік працювали каторжниці і одна з них презирливо дивилася на Івана. Хлопець схопився і стукнув офіцера в обличчя. Німець дістав пістолет, але пролунав вибух і весь завод був у хмарі пилу. Терешка вирвав у німця зброю і втік. Він перестрибнув паркан і впав на картопляне поле.
В кінці поля був ліс, але дістатися туди герой не зміг – не дали фашистські собаки. Одну вдалося пристрелити, інший в сутичці зламати шию.
В лісі втікач побачив йшов за ним. Це була молода, тендітна італійська дівчина з чорними очима на ім’я Джулія. Вдалині виднівся ще один полонений. Зайвий баласт” Івану був не потрібен, але необережну супутницю він не залишив.
Герой біг швидко. Тільки зараз він бачив, що залишився без взуття і рану від укусу собаки.
Вночі в ущелині втекли застала злива. Уснувшему Терешке снилося одне й те ж, немов він знову потрапляє в полон. Було це недалеко від Харкова, Іван отримав травму і прийшов в себе в полоні.
З ранку дівчина розбудила хлопця. Пара пояснювалася на російсько-німецькою мовою. Хлопець планував дійти до Трієста, де повинні були союзники. Основне завдання – знову не потрапити в полон.
Йдучи з ущелини молоді люди зайшли в темний сосновий ліс. По дорозі їм зустрівся місцевий селянин, чоловік поважного віку. Іван погрожував їй зброєю і забрав хліб з курткою, так як для подальшого шляху була потрібна одяг і їжа.
Джулія та Іван втекли якнайдалі і сіли поїсти. Став чутний звук пострілів. Хлопець помітив того самого втікача, який слідував за дівчиною. Він біг за героями все це час, фашисти стріляли. В’язень впав додолу, замовк звук патронів. Полонені стали швидше покидати це гибле місце.
Ваня не раз тікав з табору. При останній спробі він опинився на Україні. Хлопця побачили німці, коли він хотів знайти провізію. Іван зник у якійсь хаті, але незабаром дружина господаря його видала.
Далі на очі героя знову попався той самий в’язень. Живий! Гефтлинг йшов по п’ятах і просив поїсти, тому довелося йому дати шматочок цінного хліба. Іван вважав, що добром це не скінчиться, але пристрелити слабкого в’язня не міг.
Втікачі вибралися на стежинку і вирушили далі. Холод пронизував їх тіла, табірні одягу не гріли. Італійка повідала про себе. Дівчина із забезпеченої родини, але втекла заради коханого комуніста. Джулія вірила, що СРСР – казкове місце, де живе радість і щастя. Юнак не зумів сказати їй, як там жилося насправді..
Ввечері йшов сніг. Терешка просувався далі, але супутниця йти вже не могла. Тоді хлопцеві довелося нести її на собі. Вранці їм вдалося спуститися у місце, де були луки.
У Івана ніколи не було коханої. Після смерті папи головним у сім’ї став він, було не до цього. З боку він спостерігав за любовними відносинами між юною медсестрою і старшим лейтенантом, у якого служив. Все виглядало серйозно, але після загибелі лейтенанта дівчина знайшла іншого. Іван був упевнений, що всі дівчата такі ж вітряні та непостійні.
На просторій галявині, де виявилися в’язні, росла суниця. Вперше вони поїли. Терешка хотів розповісти правду про Радянський Союз, але італійка вперто відмовлялася слухати. Їй хотілося вірити в ту світлу казку, заради якої вона і жила. Іван в очах Джулії виглядав справжнім героєм, хоча сам він думав інакше. Терешка вважав, що краще застрелитися, ніж потрапляти до фашистів.
Любовне почуття між молодими людьми виникло несподівано, захопивши їх цілком… Закохана пара змогла провести на чудовому лузі лише добу – більшого їм було не дано.
Тут знову з’явився той самий в’язень, йому вдалося наздогнати хлопців. Знову довелося дати гефтлингу хліб. Собачий укус давав про себе знати, нога Івана хворіла і кровоточила. Переслідував героїв втікач зник ненадовго, а потім знову з’явився в компанії фашистів. Каторжники бігли знову.
Терешка не міг швидко йти за рани, дівчина всіляко допомагала йому. Потім Джулія благала не використовувати патрони, кілька залишити, щоб не дістатися фашистам живцем.
В’язні добігли до ущелини, внизу – прірва. Німці перестали їх переслідувати, бо знали про це. Але тут Іван побачив знизу замет і кинув дівчину в нього. Сам туди не стрибнув, заважала хвора нога. На юнака кинулися фашистські пси і загризли на смерть.
Через роки після війни рідня Терешки отримала послання від Джулії Новеллі. Її врятували партизани, вона стала працювати в Союзі боротьби за мир. У Івана залишився син – Джованні, якого Джулія змусила вивчити російську мову. Італійка завжди пам’ятала коханого і шкодувала, що немає жодного його фото…