Дія повісті розгортається в невеликому стилі Куркуреу в 1924 році. Молодий вчитель по імені Дюйшен після армії відправляється в аил, щоб відкрити в ньому школи й навчати грамоті дітей. По початку, на зборах, місцеві жителі не могли зрозуміти, для чого їм потрібна школа, так як в основному, всі були неписьменні протягом кількох поколінь. Основним заняттям жителів аїла протягом століть було сільське господарство, а для цього, як вони вважали, навчання в школі не потрібно. Однак Дюйшен зміг знайти переконливі аргументи і жителі дали свою згоду на відкриття школи.
Аил був дуже бідним, грошей на будівництво школи ні в кого не було, тому школу зробили, трохи реконструювавши невеликий сарай, який використовувався як стайня. Там і почалися заняття.
В аиле було багато знедолених дітей, у тому числі сирота на ім’я Алтынай. Коли її батьки загинули, вона стала жити в родині свого дядька. Сім’я дядька досить погано ставилася до Алтынай, її безжально експлуатували на полях і всіляко перешкоджали її навчання в школі.
Через деякий час, Алтынай вирішили продати одному багатієві в дружини, але вчитель Дюйшен вчасно встиг завадити цьому, звернувшись у міліцію. Дівчину вдалося визволити і її помістили в дитячий будинок. Перебуваючи там, Алтынай змогла навчатися грамоті, завдяки чому вона домоглася непоганих успіхів в житті.
З часом школа зникла з лиця землі, від неї не залишилося і камінця, але пам’ять про неї залишилася на століття.