Золоте слово російської літератури

Унікальний пам’ятник російської літератури -“Слово о полку Ігоревім” – був створений в 1187 р., однак і сьогодні, після стількох століть, ця поема залишається надзвичайно цікавою для вчених, людей мистецтва, звичайних читачів. Різні поети перекладали “Слово” на сучасну мову, художники писали картини, а музиканти – опери. Різні вчені намагалися прояснити зміст давнього твору, інтерес до якого з плином часу не згасає, а стає більш глибоким.

Мову “Слова” ярок і поетичний. Вводячи в текст ліричні відступи, автор ясно розкрив свої почуття і думки про події, що відбуваються. Це перший твір в світовій літературі, де події і дійові особи описані в художній формі. Захоплюючись красою і поетичністю “Слова”, Пушкін стверджував, що навіть у творах XVIII століття немає “стільки поезії, скільки знаходиться в плачі Ярославни, в описі битви і втечі КНЯЗЯ Ігоря Святославовича”.

“Слово” було написане незабаром після походу Ігоря проти половців у 1185 р., який закінчився поразкою. Автор, який прекрасно знає обставини походу, любить батьківщину палко і ніжно, тому важко переживає поразку Ігоря, сумує про загиблих воїнів та намагається розібратися в істинних причинах невдачі.

Ми знаємо, що в епоху написання “Слова” Руська земля потерпала від міжусобиць братовбивчі

Князів і від набігів половців, які користуються ослабленням військової могутності Русі. Володимир Мономах говорив: “Якщо ми не припинимо міжусобиць, то загине земля Руська, і вороги наші, половці, візьмуть землю Руськую”. Для того щоб протистояти набігам і врятувати Русь від розграбування та подальшого занепаду, автор закликає князів забути криваві чвари і суперечки, і об’єднати зусилля у захисті батьківщини:

Схиліть стяги свої,
вклавши в піхви мечі пошкоджені,
бо ви втратили слави дідів.
Адже ви своїми крамолами
почали наводити погань
На землю Руську,
На багатства Всеслава.
Через усобиці адже настав насильство
від землі Половецької!

В роз’єднаності князів автор бачить одну з причин страшної поразки Ігоря в битві з половцями:

Боротьба князів проти поганих припинилася,
бо сказав брат брату:
“Це моє, і те моє ж”,
“це велике” говорити
і самі на себе крамолу кувати.
А погані з усіх сторін приходили з перемогами
на землю Руську.

Наповнене любов’ю до батьківщини серце Ігоря. У прагненні захистити Руську землю від “поганих”, звертається він до своєї дружини:

Про дружина моя і брати!
Краще ж убитим бути,
ніж полоненим бути.

Однак грізним знаменням, вселяє тривогу, зустрічає Ігоря з дружиною мудра природа. Не хоче недалекоглядний князь зрозуміти необхідність об’єднання зусиль проти численних орди половців, вміло користуються княжими усобицами. Яскраві і страшні образи створює автор, намагаючись показати, як природа противиться одноосібному походу хороброго і мужнього князя:

Сонце йому тільки путь заступало,
ніч стогонами грози птиць збудила;
свист звіриний встав,
стрепенувся дів…

З точки зору автора, існує ще одна причина поразки походу Ігоря. Незважаючи на сміливість, щирість, доблесть у бою, вірність братові і дружині, нескінченну любов до батьківщини, великий князь не міг забути про себе, відмовитися від прагнення до особистої слави, адже “русичі великі” безстрашно б’ються, “шукаючи собі честі, а князю – слави”.

Таким чином, незважаючи на те, що Ігор перед походом

…схрестив ум силою своєю
і поострил серце своє мужністю;

Князь зазнав поразки, якого руські воїни ще не знали, яке принесло Руської землі “печаль рясну” і тугу, оскільки відкрило ворогам дорогу на Русь. Скорботою наповнилися серця руських людей. Глибоко трагічний і задушевен плач Ярославни, яка намагається врятувати чоловіка, звертаючись не до людей, а до сил природи. В її голосі виразно чутні довіра і надія на справедливість природи, яка намагалася з самого початку застерегти від Ігоря недалекоглядності.

Неспокійно серце полоненого князя, який смерть волів би полоні:

Ігор спить,
Ігор пильнує,
Ігор гадкою поля міряє
від великого Дону до малого Дінця.

Великому князеві вдалося втекти і повернутися на гаряче улюблену батьківщину. “Слово о полку Ігоревім” закінчується прославленням князя і його дружини. Автор і вся Руська земля співчувають йому, оскільки вихідним бажанням Ігоря, незважаючи на поразку, був захист Русі від “поганих”. Ясно і чітко автор висловлює свою позицію, вкладаючи свою заповітну мрію в уста Святослава, який вимовляє “золоте слово”, повна віри в майбутнє батьківщини та гордості за неї. Автор оспівує в “Слові о полку Ігоревім” щирий патріотизм і прагнення захистити Руську землю, закликає князів до об’єднання, з допомогою якого тільки й можливе відновлення військової та політичної могутності великої батьківщини.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь