Генріх Белль народився у Кельні, виріс у будинку батьків – католиків-антифашистів. Батько його – скульптор. Белль працював столяром, потім служив в книжковому магазині. З 1939 до 1945 р. був солдатом. В кінці 40-х рр. виступив як автор сатиричних і ліричних оповідань, головним чином антивоєнного характеру.
Перші твори Белля – повісті: “Поїзд прийшов вчасно” (1949) та “Де ти був, Адам?” (1951), а також деякі новели у збірці “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” (1949) присвячені військовим подіям. Їх герої – солдати, які марно намагаються врятуватися від страхіття війни, пасивно чинять опір і гинуть. У складному переплетенні сюжету Белль дає естетичну оцінку гуманізму і варварства, катів і жертв. Війна представляється у всій її безглуздості, велич людини може утвердитися тільки в протидії їй.
Після 1950 року Белль звернувся до соціальної реальності ФРН. Роман “І не сказав жодного слова” (1953) був початком його спроб літературного відображення пануючих у ФРН сил.
Головний герой, службовець одного церковного установи, залишає дружину і дітей, тому що не може більше перенести жебрацьке життя в жалюгідній кімнатці. Суперечки з самим собою призводять до того, що він не пориває зв’язків з сім’єю, тому що ці зв’язку – єдина надія у світі, прагне до наживи. Белль піддає критиці аморальну практику панівного класу і продажне християнство.
У романі “Дім без господаря” (1954) паралельно показані долі двох жінок: дружини буржуа і дружини робітника. Обидві втратили своїх чоловіків на війну. Втративши господаря оселі символізує в уявленні Бьолля розпад форм життя та політико-моральної субстанції буржуазного класу. Важлива властивість першорядних героїв – здатність “пам’ятати” – є для Бьолля художнім засобом показу тенденцій до реставрації. Мрії синів цих жінок про майбутнє частково збуваються.
Естетичні та етичні точки зору, які Белль розкриває в 50-ті роки, досягають кульмінації в який з’явився в 1959 році романі “Більярд о пів на десяту”. Розповідь про сімейне життя одного архітектора розкриває історичний розвиток з його руйнівними силами. Белль ставить перед сучасниками питання про етичне та політичних-. ському подоланні історичної неспроможності буржуазії.
Дія роману охоплює всього лише один день – день народження глави сім’ї Фемелей. За той самий короткий проміжок часу завдяки ретроспекції і мінливій в перспективі зображенні героїв підводить результат минулих п’ятдесяти років історичного розвитку і життя окремих особистостей. У розгалуженні сюжетних ліній, у символі буйвола автор розкриває образи руйнівників і їх жертв. В кінці – акт відчаю старої жінки, яка під час параду невиправних стріляє в міністра. Цей вчинок символічно ламає фа тальныи хід історії, асоціюється з можливістю активних дій.
Цим романом Белль досяг вершини критичного реалізму в прозі 50-х років. На початку 60-х років у художника виникла невпевненість, з’явилися тенденції розчарування. Підсумок, який Белль підводив соціального розвитку у ФРН, виявився негативним. Письменник ще раз намагався випробувати перетворюючу і оновлюючу силу християнської гуманної думки (заснував журнал “Лабіринт”), але незабаром зрозумів всю марність своїх зусиль, пізніше він назвав це “входженням у лабіринт”.
Ці шукання знайшли відображення у романі “Очима клоуна” (1963). Дія його теж обмежується одним днем, але вже не містить етично розгорнутої картини, як “Більярд о пів на десяту “.
Риси розчарування характерні і для розповіді “Самовільна відлучка” (1964). Тільки з повістю “Чим скінчилася одна відрядження” (1966) Белль зробив крок вперед, він ставить питання про можливість для простих людей зберегти свою життєву сферу, а в разі необхідності і не дати в образу її. Важливі ідейно-естетичні умови для того були названі во “Франкфуртських читаннях” (1964).
У них Белль виходить з нерозривному зв’язку естетики і моралі, виступає проти будь-якої гри у автономність мистецтва: письменник шукає витоки свого гуманістичного мистецтва в повсякденному житті, в життєдіяльності простих людей. “Провінція” і “Центр” виступають як символи моральних і соціальних протиріч. “Провінція” означає для Бьолля то повсякденне, людське начало, яке знаходить своє живильне середовище в роботі, допомоги сусідів.