Жанрова своєрідність драми Горького “На дні”

Людина – ось правда! М. Горький Багатогранний талант М. Горького яскраво проявився і в драматургії. У п’єсі “На дні” Олексій Максимович відкрив читачам і глядачам донині невідомий пласт російської життя сподівання страждання радості і надії колишній людей”, мешканців нічліжки. Автор зробив це досить суворо і правдиво. Драма “На дні” ставить і вирішує філософські питання що є правда? чи потрібна вона людям? чи можна знайти щастя і спокій у реальному житті? Викинуті з активного життя, мешканці “дна” між тим не відмовляються від вирішення складних філософських питань, життєвих ситуацій, які ставить перед ними дійсність. Вони приміряють до себе різні ситуації, намагаючись “спливти” на поверхню. Кожен з них хоче повернутися у світ “справжніх людей”. Герої сповнені ілюзій про тимчасовість свого становища. І лише Бубнов і Сатин розуміють, що виходу “з дна” немає – це доля лише сильних. Слабким людям потрібен самообман. Вони тішать себе думкою, що рано чи пізно стануть повноцінними членами суспільства. Цю надію в ночлежниках активно підтримує Цибулі, мандрівник, несподівано з’явився серед них. Старий з кожним знаходить вірний тон: Анну він втішає небесним щастям після смерті. Вмовляє її, що в загробному житті вона знайде спокій, якого не відчувала досі. Ваську Попелу Лука вмовляє поїхати в Сибір. Там саме місце для сильних і цілеспрямованих людей. Настю він заспокоює, вірячи в її розповіді про неземної любові. Акторові обіцяє зцілення від алкоголізму в якійсь спеціальній клініці. Найдивовижніше в усьому цьому, що Лука бреше безкорисливо. Він шкодує людей, намагається дати їм надію як стимул до життя. Але втіхи старого призводять до протилежних результатів. Помирає Ганна, гине Актор, потрапляє у в’язницю Васька Попіл. Здається, вустами Сатину автор засуджує Луку, спростовує угодовську філософію мандрівника. “Є брехня утішитель-ва, брехня примирна. Хто слабкий душею. і хто живе чу-ясими соками, – тим брехня потрібна. одних вона підтримує, інші-гйе __ прикриваються нею. А хто – сам собі господар. хто незалежний і не жере чужого – навіщо тому брехня? Брехня – релігія рабів і господарів. Правда – бог вільної людини!” Але Горький не так простий і прямолінійний; він дає можливість читачам і глядачам самим вирішити, чи потрібні Луки в реальному житті або вони несуть зло? Вражає й інше, що з роками змінювалося ставлення суспільства до цього персонажа. Якщо в період створення п’єси “На дні” Лука був майже негативним героєм, з його безмежною жалостливостью до людей, то з часом змінилося ставлення до нього. У наш жорстокий час, коли людина відчуває свою самотність і непотрібність оточуючим, Лука отримав “друге життя”, став майже позитивним героєм. Він шкодує людей, які живуть поруч, нехай машинально, не витрачаючи на це свої душевні сили, але знаходить час вислухати стражденних, вселяє в них надію, а це вже немало. П’єса “На дні” належить до тих небагатьох творів, які з часом не старіють, а кожне покоління відкриває в них думки, співзвучні своєму часові, поглядів, життєвих ситуацій. В цьому велика сила дарування драматурга, його вміння зазирнути в майбутнє.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: