Іван Олексійович Бунін – найяскравіша постать у літературному середовищі, видатний письменник реалістичного напряму, талановитий поет, справжній художник російського слова.
Людина творча і тонко відчуває, Іван Олексійович умів передбачати масштабні події, що тягне серйозні зміни в суспільстві. Йому довелося стати свідком подій, що відбувалися на той момент злодіянь, процвітаючою жорстокості і невігластва. З жахом чекаючи розпаду великої країни, він остаточно визначився зі своїм ставленням до революції, що стала причиною кровопролитної братовбивчій війні. Сформована ситуація стала причиною того, що незабаром Бунін був змушений покинути рідну країну. Всі ці події справили значний вплив на творчу діяльність російського письменника, позначивши її особливості на багато років вперед.
До числа найбільш відомих творів, присвячених темі революції 1917 року, слід віднести роман “Життя Арсеньєва”. Історія виглядає неймовірно правдива, реалістичною. Бунін є одним з небагатьох авторів, який залишився вірним власним переконанням, відмовившись прийняти новий порядок, продиктований революцією.
В кінці 80-х років XIX століття Бунін починає активну літературну діяльність. Перші кроки у творчому шляху письменника ознаменувалися такими оповіданнями як “На чужій стороні”, “Кастрюк”, “На хуторі” і т. д. Центральною темою цих творів стала проблема бідності російських селян. Тяжкість моменту розлуки і драматизм внутрішніх переживань автор яскраво демонструє в оповіданні “На краю світу”, в основі сюжету якого лежить переселення селян України в Уссурійський край.
У 90-ті роки авторський стиль Буніна зазнає деяких змін. Основними рисами творів того часу стає демократизм, простежується знання життя простих людей, народу. В цей період письменник знайомиться з іншими авторами, що представляють старше покоління.
Крім реалістичного напряму Бунін у своїй роботі починає вдаватися до нових незвичних для нього раніше прийомам і побудови тексту. Наприклад, у створених на той творах автора простежуються деякі риси імпресіонізму. Розмита Фабула, в оповіданнях чітко вимальовується музичний ритм.
Зокрема, оповідання “Антонівські яблука” наповнений, здавалося б, не пов’язаними один з одним епізодами, що відображають поступове згасання дворянського укладу і пофарбованими легкої романтичної сумом і тугою. Крім цього в оповіданні присутні дивовижної краси пейзажі, наповнені ніжністю і любов’ю до батьківщини.
І все ж центральною темою творів Івана Буніна залишаються проблеми соціального характеру. В оповіданні “Мелітон” йдеться про тяжку долю колишнього солдата Мелітона, якому довелося пройти через суворе солдатське випробування (його прогнали крізь стрій), а потім втратити сім’ї. Або, приміром, такі оповідання як “Нова дорога”, “Руда”, “Епітафія”, в яких автор намалював викривальні картини соціального неблагополуччя – страшні картини голоду.
Безумовно, у творчій колекції письменника присутня безліч талановитих творів, присвячених вічним проблемам життя і смерті. До таких творів Івана Буніна можна віднести оповідання “Туман”, “Тиша”. У них також яскраво показана нев’януча краса російської природи.
Таким чином, творчий шлях відомого письменника і поета був різноманітним, багатогранним, філософських і соціально значущим. Він зробив великий внесок у розвиток художньої літератури Срібного століття, залишивши в загальній колекції великих творів вітчизняного “виробництва” цілий криниця життєвої мудрості, краси і безкінечного таланту.