Жанр оповідання “Дитинство” Горький

У творі “Дитинство” розкрито епізоди важкого дитинства Олексія Пєшкова. Друкувався він під псевдонімом М. Гіркий.

У нього рано помер батько, причому не своєю смертю. Багато йому дала бабуся. Вона завжди намагалася підбадьорити онука. Матір свою він боявся. Це була замкнена, сувора жінка, яка не давала тепла синові.

З малих років він дізнався жорстокість і ненависть. Все це практикувалося у діда. Його погляди на виховання суперечили його поглядам. І маленькому хлопчикові довелося пізнати всі методи покарання сім’ї матері.

Йому доводилося заучувати молитви, які він не розумів. Їх значення йому не пояснювали. У нього змінилася повністю життя. Численні родичі впливали на характер дитини.

Автор вкладає у свого героя частинку себе, але іноді розглядає деякі епізоди з оціночної боку.

До шкільного віку він пізнав злидні. У нього не було підручників, тому його усували від занять. А в самому будинку були постійні побої бабусі братів. Відчувалася жорстокість з їхнього боку, так як він не міг їм відповісти. І його відправляють “в люди”, щоб зміг себе забезпечити.

У творі автор червоною ниткою хоче показати, що найкраще це дитячі роки. Вони залишають відбиток на що розвивається особистості на все життя. І дуже важливо, як проходить дорослішання дитячого організму. Що день за днем наповнює його душу. Чому він вчитися і що пізнає.

І так, дітям необхідно, щоб поруч були особистості, які вкладають почуття ніжності, душевної радості, співчуття і співчуття ближнім.

Дитина – особистість і вимагає до себе поважного ставлення.

В чисті дитячі душі треба закладати всі добрі, чисті частинки. Навчати добрих вчинків, вміння прийти на допомогу. Не відмовляти в допомозі іншим людям.

Найважливішим є традиції, закладені в сім’ї. Вміння прощати один одному, піклуватися один про одного. Жити з усіма в мирі та злагоді.

Дуже важливо, щоб у дитини було все необхідне для навчання. І він більше бачив добрих вчинків, чистих думок і чув прекрасні слова у світі. Розвивав свій талант, а не впадав у відчай і опускався на дно. Намагався протистояти злу і боровся з поганими вчинками. Шанував свою матір і цінував її. Адже вона дала йому життя, вигодувала і виховала його.

Письменник Максим Горький величезну частину своєї творчості віддавав дітям. Не просто писав дитячі розповіді про приємних і милих моменти у житті, а писав про труднощі, з якими іноді стикаються не тільки дорослі люди, але й діти. І ось у творі “Дитинство” ми бачимо, як описуються реальні життєві ситуації автора. Весь внутрішній монолог цього твору дозволяє нам зрозуміти внутрішній світ героя. Ця повість автобіографічна, дає зрозуміти, що всі переживання і життєві ситуації автор пропустив через себе і можливо колись стикався з ними в реальному житті.

У нашому розумінні дитинство це радісна і безтурботна пора, але в цей творі автор наділяє героя дорослими проблемами, які дуже часто відображаються в майбутньому житті. Дуже грамотно розкривається шлях становлення і розвитку особистості.

Починається все з спогадів про щасливе дитинство з батьками, потім смерть рідної людини та перші кроки на дорослому етапі шляху. Розповідь ведеться від першої особи, від маленького хлопчика Альоші. Вся сюжетна лінія та всі другорядні персонажі відкривають почуття маленького героя та його позитивні якості. Так само вони доповнюють образ хлопчика. Після переїзду до бабусі і дідуся в цю дивну життя йому доводиться вчити молитви і читати біблію. Як би йому в цьому будинку не подобалося, він знаходить собі людей близьких по духу це майстер Григорій і підмайстер Циганок. Це дає нам більш глибоко зрозуміти життєві переживання і почуття хлопчика, так само як йому важко після переїзду в незнайомі стіни.

Особливо дуже яскраво виражаються почуття і любов до бабусі. Всі ці переживання хлопчика змушують поглянути на світ вже дитячими очима, а дорослими більш осмисленими. Іноді слова маленького Альоші наводять на думку, що він вже пізнав багато життєві ситуації. Адже в таких ситуаціях дуже важлива підтримка дорослих. У цьому творі цю роль грала бабуся. Її голос, тихі розповіді, очі все це допомогло хлопчику прокинутися від усіх проблем. Від прочитання цього образу створюється таке відчуття, ніби очі бабусі світяться теплотою і любов’ю. Вона стає йому найкращим другом. Ми бачимо бабусю повною протилежністю діда, яка завжди готова прийти на допомогу. Вона переживає за суворості діда, вміє цінувати навколишню красу і цим користуються всі оточуючі її люди. Саме цей образ створений для хлопчика, для того щоб вберегти його від проблем у житті, і допомагає триматися на плаву навіть у найважчі часи.

Дуже контрастно описана ситуація, коли дід б’є нашого героя за зіпсовану скатертину. Ця подія відкрила хлопчикові очі на характер людей і навколишні його біль і байдужість. І тут бабуся виступає в ролі ангела, вона хапає на руки побитого Альошу. Автор дуже точно наділяє героя переживаннями свого світу, даючи зрозуміти, що думки та враження автора дуже для нього важливі. Навіть коли вони бідніють, Альоша, жебраючи, приносить бабусі всю дрібниця.

Автор на всьому протязі повісті вчить нас співчуття до чужих людських проблем, бути добрішими до навколишнього світу і дарувати любов і доброту. Так само вчить, не дивлячись на всі труднощі, рости чуйним і добрим. Особливо говорить про те, що треба бути добрими до ближнього свого і ніколи не відмовляти у допомозі невідомим людям.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: