Жанр і композиція. Поема складається з 30 глав, кожна з яких досить автономна і в той же час всі вони тісно пов’язані між собою. Про особливості такої композиції писав сам автор: “Перше, що я прийняв за принцип композиції і сюжету, – це прагнення до певної завершеності кожної окремої частини, а всередині голови – кожного періоду, навіть строфи. Я повинен був мати на увазі читача, який, хоча б і незнайомий був з попередніми главами, знайшов би дано, надрукованій сьогодні в газеті чолі щось ціле, округлене…” В результаті поема виявилась побудована як ланцюг епізодів з військової життя головного героя. Так Тьоркін двічі перепливає крижану річку, щоб відновити зв’язок з наступаючим підрозділом; поодинці займає німецький бліндаж, але потрапляє під обстріл власної артилерії; вступає в рукопашний бій з німцем і, насилу долаючи, бере його в полон.
Поряд з главами про Теркине і його подвиги в поемі є п’ять глав – своєрідних ліричних відступів, які так і називаються: “Від автора” (чотири) і одна – “Про себе”. У них проявляється авторське ліричний початок, що додає своєрідність жанру твору. За охопленням часу, подій, героїв, характером центрального персонажа це епічний твір. Головне в ньому – зображення національно-історичної події, яка вирішує долю нації, і справді народного героїчного характеру. Крім Василя Тьоркіна тут присутня безліч інших героїв – учасників війни (“стрижене” хлопці з голови “Переправа”, старий і стара в розділі “Два солдати”, втомлений шофер, пустившийся в танок під звуки гармоні, з глави “Гармонь” та ін).
Особливий герой поеми – автор. “Тьоркін існує самостійно, незалежно від свого автора. Але автор так зблизився з ним і його товаришами, так увійшов у їхню військову долю, на всі їхні стосунки – і тут, на фронті, і там, звідки ці люди прийшли на фронт, – що може з абсолютною достовірністю і досконалої внутрішньої свободою висловлювати свої думки і почуття” (Ст. Александров). У розділі “Про себе” автор пише:
І скажу тобі, не приховую, –
У цій книзі там, То сям, що мовити б герою,
Кажу я особисто сам.
Злиття автора і героя полягає одна з найважливіших особливостей поеми, за жанром є лироэпическим твором. Єдність його забезпечується не тільки наскрізним героєм, який проходить через усю поему, загальною національно-патріотичною ідеєю, але і особливою близькістю автора і героя. Поет безпосередньо звертається до читача у вступній і заключній главі, висловлює своє ставлення до “святого і правого бою”, до народу, захоплюється душевною щирістю і мужністю Тьоркіна, а часом ніби втручається в події, стаючи поруч з бійцем.