Питання про жанри завжди був досить резонансним в середовищі літературознавців і критиків. Суперечки навколо того, до якого жанру віднести той чи інший твір, породжували безліч точок зору, іноді зовсім несподіваних. Найчастіше розбіжності виникають між авторським і науковим позначенням жанру. Наприклад, поема Н. В. Гоголя «Мертві душі» з наукової точки зору мала б називатися романом. У випадку з драматургією теж все не так однозначно. І мова тут йде не про символистском розумінні драми або ж футуристичних дослідах, а про драму в рамках реалістичного методу. Якщо говорити конкретно, про жанрі «Грози» Островського.
Островський написав цю п’єсу в 1859 році, під час, коли реформа театру була необхідною. Сам Островський вважав, що глядачам набагато більш важлива гра акторів, а прочитати текст п’єси можна і вдома. Драматург вже починав готувати публіку до того, що п’єси для постановок і п’єси для читання повинні розрізнятися. Але старі традиції все ще сильні. Сам автор визначив жанр твору «Гроза» як драма. Для початку варто розібратися з термінологією. Для драми характерний серйозний, переважно побутовий сюжет, стилістика наближена до реального життя. На перший погляд в «Грозі» багато драматичних елементів. Це, звичайно ж, побут. Звичаї та уклад життя міста Калинова прописаний неймовірно чітко. Складається повне враження не тільки про окремому місті, але і про всіх провінційних містечках. Невипадково автор вказує на умовність місця дії: потрібно показати, що існування жителів типово. Соціальні характеристики також відрізняються чіткістю: вчинки і характер кожного героя багато в чому визначаються його суспільним становищем.
Трагічний початок пов’язане з образом Катерини і, частково, Кабанихи. Для трагедії потрібен сильний ідеологічний конфлікт, боротьба, яка може завершитися смертю головного героя або кількох персонажів. В образі Катерини показана сильна, чиста і чесна особистість, яка прагне до свободи і справедливості. Її рано віддали заміж проти волі, але вона змогла певною мірою полюбити безхарактерного чоловіка. Катя часто думає про те, що могла б літати. Їй знову хочеться відчути ту внутрішню легкість, яка була до заміжжя. Дівчині тісно і задушливо в обстановці постійних скандалів і сварок. Вона не може ні брехати, хоч Варвара і говорить, ніби на брехні тримається вся сім’я Кабанова, ні замовчувати правду. Катя закохується в Бориса, адже спочатку і їй, і читачам він здається таким же, як вона. У дівчини була остання надія на спасіння себе від розчарування в житті і в людях – втеча з Борисом, але молодий чоловік відмовив Каті, вступивши як інші мешканці чужого для Катерини світу.
Смерть Катерини вражає не тільки читачів і глядачів, але й інших персонажів п’єси. Тихон вимовляє те, що у всьому винна його владна мати, яка погубила дівчину. Сам Тихон готовий був пробачити зраду дружини, але Кабаниха була проти.
Єдиний персонаж, який по силі характеру може зрівнятися з Катериною – Марфа Гнатівна. Її бажання підпорядкувати собі все і всіх робить жінку справжнім диктатором. Її важкий характер у підсумку привів до того, що дочка втекла з дому, невістка покінчила з собою, а син звинувачує у невдачах. Кабаниху в деякій мірі можна назвати антагоністом Катерини.
Конфлікт п’єси також можна розглядати з двох сторін. З точки зору трагедії конфлікт виявляється в зіткненні двох різних світосприйняттів: старого й нового. А з точки зору драми у п’єсі стикаються протиріччя дійсності і персонажі.
Жанр п’єси «Гроза» Островського не можна визначити точно. Деякі схиляються до авторського варіанту – соціально-побутова драма, інші пропонують відобразити характерні елементи і трагедії і драми, визначаючи жанр «Грози» як побутова трагедія. Але одне можна заперечувати точно: в цій п’єсі присутні як риси трагедії, так і риси драми.
Тест по твору