Повість Миколи Васильовича Гоголя “Тарас Бульба” розповідає про суворі звичаї, тяжкого життя та героїчну боротьбу козаків Запорізької Січі з іноземними народами (поляками і турками). За своїм жанром твір тяжіє до історичного оповідання, хоча події, описані в ній, є вигаданими.
Образи головних героїв: Тараса Бульби і його синів – багато в чому собирательны. Сам Бульба і його старший син Остап є символами мужності, доблесті і козацької честі, а образ Андрія уособлює зрада та зречення від християнської віри.
Велику частину часу запорізькі козаки проводили у військових походах, і тому багатьох з них чекала загибель від рук ворога. Не уникнув такої трагічної долі і Тарас Бульба, а також його син Остап.
Остап першим потрапляє в полон до поляків. Страчують молодої людини прямо на очах батька, який інкогніто присутній на міській площі. Остап справді героїчно зустрічає свою смерть: він першим сходить на ешафот “небоязливо, не похмуро, але з якою-то тихою горделивостию” і стоїчно, немов “велетень”, витримує “всі муки і тортури”.
Перед смертю у молодого козака є лише одне бажання – бачити “твердого чоловіка”, який зміг би “освіжити” його розумним словом і “втішити” при кончині. Саме тому Остап звертається до свого батька: “Батько! де ти! чи чуєш ти?”. І, отримавши бажаний відповідь: “Чую!” – хоробрий козак помирає з гідністю.
Смерть сина дуже озлоблює Тараса Бульбу і змушує його відчути жагою помсти. Запорожець зі своїм військом “гуляє” по всій Польщі і в кожному селищі потроює страшні “поминки по Остапа”.
В результаті польський уряд направляє п’ять полків для упіймання саме Бульби. У такій ситуації сили козаків і поляків, звичайно ж, виявляються нерівними, і Тарас потрапляє в полон, а його бойовим товаришам доводиться рятуватися втечею.
Старий козак, так само як і його син, зустрічає смерть з високо піднятою головою. Під час того, як поляки розпалюють під ним багаття, він кричить запорожцям і підказує їм шлях до порятунку. Своєю поведінкою Бульба ще раз доводить ворогам, наскільки сильна сила духу російського народу.
Зовсім іншим чином на тлі почесною загибелі батька і старшого брата виглядає смерть Андрія. Його вбиває сам Тарас Бульба за те, що юнак захопився прекрасною полячкою і заради її любові зрадив свій народ і свою віру. На думку Бульби, і більшості інших запорожців, смерть є єдиним справедливим покаранням за такий вчинок, і тому Тарас сам вершить це жорстоке правосуддя.
Таким чином, три різні долі і три різні смерті ми бачимо в повісті Гоголя. Звичайно ж, героїчна загибель Тараса Бульби й Остапа змушує нас захоплюватися силою духу, мужністю і відданістю цих людей своїм ідеалам. Але та смерть Андрія викликає безліч суперечливих емоцій. Безумовно, його зрада, перехід на бік ворога оцінюється негативно. У той же час вірність цього “палкого юнака” коханій жінці, і та мовчазна покора, з якою Андрій приймає свою смерть, змушують нас перейнятися симпатією до молодій людині і щиро шкодувати про його сумну долю.