У цьому уривку з роману Льва Миколайовича Толстого “Війна і мир” ми знайомимося з Петриком Ростовим. Петя – ще зовсім хлопчик, тому і ставлення до війни у нього особливе. Він не розуміє, що війна – це, в першу чергу, смерть. Для нього вої – на – це геройство, пригоди, випробування себе. Толстой пише: “Петя перебував у постійно щасливо-збудженому стані радості на те, що він великий, і постійно захопленої поспішності не пропустити якогось випадку справжнього геройства”. Це стан і призвело його до загибелі.
Загибель Петі – безглузда. Але на прикладі цього героя Толстой показує не тільки жорстокість війни, але і те, що навіть на війні не можна втрачати людських якостей.
Денисов намагається вберегти Петю від цієї війни, згадуючи його “божевільний вчинок в Вяземском битві”. Але Петя не хоче нікого слухати і здійснює ці “божевільні вчинки”, немов грає в якусь свою гру.
Петя у всьому хоче здаватися дорослим і особливо старається наслідувати Денисову і Долохову, бути гідним їх суспільства. Хлопчик намагається бути нарівні з ними: “Він може, і я можу!” Не можна не помітити, що особливо переживає за Петю Денисов, який навіть цілу ніч не спить, чекаючи його повернення з французького табору. Денисов просить тільки про одне: “…слухатися мене і нікуди не потикатися…”, але ж Петя мріє командувати!
Хлопчик живе у своєму світі, “в чарівному царстві, в якому не було нічого схожого на дійсність” і “все було можливо”. У цьому світі він марить про геройство, і йому звучить “урочисто солодкий гімн”.
Ще Толстой зазначає, що у Петі була “ніжна любов до всіх людей”. Він не хотів “сприяти” і був готовий віддати все, що у нього є, – останній родзинки, кавник, кремені. Особливо йому шкода полоненого француза, з яким він також готовий поділитися всім. Петя, немов дорослий, повторює фразу: “Я люблю акуратно справу робити”. Але слова: “Я звик що-небудь солодке” – нагадують нам, що ж він все-таки дитина. Однак ця дитина дійсно бився нарівні з дорослими: він не підвів Долохова в поїздці у французький табір. Особливо зворушлива сцена, коли Петя поцілував Долохова.
При читанні цього уривка весь час переживаєш за Петю. А рядки про його загибелі – особливо тяжкі. Навіть для Денисова, який бачив не одну смерть на війні, ця смерть була особливим ударом.
Відчувається величезна симпатія Толстого до цього героя. Петя – дуже добра, щира людина, справжній патріот. Напевно, якщо б кожен чоловік був таким, то і воєн не було. Адже війна руйнує світ, а в даному випадку вона зруйнувала особливий, чарівний, дитячий світ.