Онєгін і Ленський, як вірно помічено в романі, це “лід і полум’я”. Дві людини, абсолютно різних за світосприйняттям. Якщо Онєгін більшою мірою цинік, вже встиг розчаруватися і в любові і дружбі: “…Зради втомити встигли, друзі і дружба набридли”, то Ленський – захоплений романтик, ідеаліст, який все ще наївно вірить у високі моральні ідеали:
Від хладного розпусти світла
Ще зів’янути не встигнувши,
Його душа була зігріта
Привітом одного, ласкою дів.
Ленський був утворений, розумний і талановитий, він вірив у вищу мету життя і “чудеса підозрював”. Онєгін “високої пристрасті не маючи для звуків життя не щадити, не міг він ямба від хорея, як ми не билися, відрізнити”, а Ленський, навпаки, не просто любив поезію, але і сам захоплювався віршуванням. У романі Пушкін не раз називає його “молодим поетом”. Дружбу цих героїв не можна назвати міцним, адже, як зауважив Пушкін, зійшлися вони – “від нічого робити”. Онєгін нудьгував в селі, а Ленський теж волів коротати своє дозвілля в суспільстві Онєгіна. Також Пушкін помітив, що їх відмінності спочатку роз’єднували, але потім об’єднували цих молодих людей. Ленський знайшов в особі Онєгіна уважного слухача, який терпляче вислуховував усі його розмови на вічні теми, в тому числі і про його кохану Ольгу:
Він слухав Ленського з посмішкою.
Поета палкий розмову,
І розум, ще в сужденьях хиткою,
І вічно натхненний погляд.
У Онєгіна і Ленського різні смаки були і в тому, що стосується жінок. Володимир вибрав з сестер Ларіних молодшу, Ольгу, кокетливу і легковажну дівчину, а Онєгін при знайомстві з сестрами зауважив, що на місці Ленського вибрав би Тетяну:
Невже ти закоханий у меншу?
– А що? – “Я вибрав би іншу,
Коли б я був, як ти, поет.
У рисах у Ольги життя немає…
Онєгін навіть порівнює її з “дурної місяцем”.
Все-таки Онєгін, який має великий досвід у спілкуванні з жінками, умів в них розбиратися. Красивих дам він побачив чимало, а от таких глибоких, щирих, справжніх, як Тетяна, не зустрічав.
Онєгін дуже тепло ставився до Ленському, ставився до нього поблажливо, розуміючи, що він ще занадто молодий і наївний. Про добрих почуттях до Володимира свідчить і поведінка Онєгіна перед дуеллю, адже він винив себе за те, що так негарно пожартував над любов’ю свого друга, що не зміг запобігти цю дуель.
Незважаючи на різницю характерів, Онєгін і Ленський чудово доповнювали один одного. “Лід” Онєгіна трохи остуджує “полум’я” Ленського, а Ленський, в свою чергу, допомагав не зачерствіти серцем Онєгіна. Живий, емоційний і романтичний Ленський був як ковток свіжого повітря для цинічного, втомленого від неробства Онєгіна.
Ці два героя допомагають створити контраст в романі, роблять його більш емоційним і глибоким.