Ми довели, що Онєгін не холодний, не сухою, не бездушний чоловік, але ми досі уникали слова егоїст, – і так як надлишок почуття, потреба витонченого не виключають егоїзму, то ми скажемо тепер, що Онєгін – страждає егоїст. Егоїсти бувають двох родів. Егоїсти першого розряду – люди без всяких зарозумілих або мрійливих домагань; вони не розуміють, як може людина любити кого-небудь, крім самого себе, і тому вони анітрохи не намагаються приховувати своєї полум’яної любові до власних їх особам; якщо їхні справи йдуть погано, вони худорляві, бліді, злі, низькі, підлими, зрадники, наклепники; якщо їхні справи йдуть добре, вони товсті, жирні, румяни, веселі, добрі, вигодами ділитися ні з ким не стануть, але пригощати готові не тільки корисних, навіть і зовсім непотрібних їм людей. Це егоїсти по натурі або з причини поганого виховання. Егоїсти другого розряду майже ніколи не бувають товсті і румяни; здебільшого це народ хворий і завжди нудьгуючий. Кидаючись всюди, скрізь шукаючи то щастя, то розсіяння, вони ніде не знаходять ні того, ні іншого з тієї хвилини, як зваблювання юності залишають їх. Ці люди часто доходять до пристрасті до добрих дій, до самозречення на користь ближніх; але біда в тому, що вони і в добрі хочуть шукати то щастя, то розваги, тоді як в добре було б їм шукати тільки добра. Якщо такі люди живуть у суспільстві, що представляє повну можливість для кожного з його членів прагнути своєю діяльністю до здійснення ідеалу істини і блага, – про них без запинки можна сказати, що суєтність і дрібне самолюбство, заглушивши в них добрі елементи, зробили їх егоїстами.
Але наш Онєгін не належить ні до того, ні до іншого розряду егоїстів. Його можна назвати егоїстом мимоволі; в його егоїзм має бачити те, що древні називали “fatum”6. Блага, доброчинна, корисна діяльність! Навіщо не віддався їй Онєгін? Навіщо не шукав він у ній свого задоволення?
Навіщо? навіщо? – Потім, милостиві государі, що порожнім людям легше питати, ніж слушною відповідати.