Яким Нагий і його образ у поемі «Кому на Русі жити добре»

«Так вишукався п’яненький
Мужик,- він проти пана
На животі лежав»…

Такими рядками в поему Некрасова вводиться один з образів бідних селян – образ Якима Нагого. Цей персонаж, точно так само, як і сім мандрівників, є збірним образом російського мужика, тому характеристика образу Якима Нагого в поемі «Кому на Русі жити добре» так важлива для цілісного розуміння твору.

Для створення цього образу Некрасов використовує прийом «розмовляючих імен» – Якім носить прізвище Нагий і живе в селі Босове, що недвозначного свідчить про його злиднях. Історія життя Якима, викладена ним самим, і справді багата радістю. Довгий час він жив у Санкт-Петербурзі на заробітки, але потім з-за тяжби з купцем опинився у в’язниці. «Як липочка, обдертий» він повертається на батьківщину, до залишеного тяжкого праці, і ось уже тридцять років як покірно працює.

Опис зовнішності Якима не може не викликати жалю. У нього «запалі груди» і «втиснутий» живіт, волосся нагадують пісок. Одночасно в описі зовнішності героя проявляється інша сторона його способу – це людина, нерозривно пов’язаний із землею, до такої міри, що і сам він почав скидатися на «грудка землі», «пласт, сохою відрізаний». Такі порівняння традиційні для російського фольклору, зокрема, у вірші «Про Егории Хоробром» також зустрічається порівняння рук людини з деревною корою. І не дивно, адже при створенні цього образу Некрасов рясно користувався фольклором, насичуючи мова персонажа перефразированными прислів’ями та примовками. Російський народ невіддільний від своєї землі і своєї мови – ось що стає зрозуміло при близькому знайомстві з чином Якима. У той же час, автор розмірковує над тим, що таке життя, як зараз, не дає селянину ніякої радості, адже він працює не для себе, а для поміщика.

Перед читачем постає людина, всі сили якого забрала робота. У її житті не залишилося жодної віддушини, хіба що випивка. Яким, який «до смерті працює, До напівсмерті п’є!..», не цим відрізняється від решти селянства. Але хіба він винен у цьому? Немає, і тому в уста саме цього персонажа Некрасов вкладає полум’яну промову-викриття проти вкоріненого уявлення про російською мужика як про гіркому п’яниці.

«Дурних звісток, безсовісних, про нас не рознось!» – ось чого вимагає Яким від пана, який прийшов посміятися над мужицьким пияцтвом. Непосильна праця, результати якого часто відбираються поміщиком або знищуються лихом і невимірне горе – ось що, на його думку, штовхає селянина на пияцтво. Але в той же час в його мові звучить надія на те, що з часом все зміниться: «нас хміль не одолит!». У поемі «Кому на Русі жити добре» образ Якима не складається з одного пияцтва –тут показана багатогранність його душі. Була у Якима одна пристрасть: він дуже любив лубочні картинки, які купував своєму синові. Коли загорілася хата Якима, він першим ділом виніс з вогню ці картинки, а не свої заощадження. Дружина ж його в цей час рятувала ікони, так і згоріли всі гроші родини – 35 карбованців. Цей вчинок як не можна краще свідчить про духовності російського народу, не ставить на перше місце матеріальні цінності.

Випивка змушує мужика хоча б на час забутися і стримати свій гнів, але одного разу «загримить грім» і Русь встане. Монолог, наповнений твердою вірою в ці події, Некрасов вкладає в уста п’яниці, що як не можна краще передає його розуміння селянської душі і любов до свого народу. Не дивно, що уривок з поеми про Якима Нагого користувався у читачів «Кому на Русі жити добре» особливою любов’ю. Саме його не раз цитували в публіцистиці, на нього у своїх роботах спиралися революціонери і інші письменники, зокрема – Н. Чернишевський Н. Добролюбов. Образ Якима цікавий і сьогодні, в першу чергу завдяки своїй непідробної щирості.

Тест по твору

print

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: