Епізод зустрічі князя Андрія Болконського зі старим дубом є одним з поворотних місць в романі: це перехід на новий етап життя, повна зміна світосприйняття героя. Зустріч з дубом – перелом у старій його життя і відкриття нової, радісною, в єднанні з усім народом.
Дуб – символічний образ психологічного стану князя Андрія, образ масштабних і швидких змін, що відбулися в його душі. При першій зустрічі Андрія з дубом, він зустрів його похмурим і не підпорядковується іншому (лісового) світу деревом: “З величезними своїми незграбними, несиметрично розчепіреними кострубатими руками і пальцями, він старим, сердитим, презирливим виродком стояв між усміхненими березами. Тільки він один не хотів підкорятися чарівності весни і не хотів бачити ні весни, ні сонця”. Такий же контраст ми бачимо і в суспільстві А. П. Шерер між князем і іншими гостями цього салону. Його не займають розмови про Бонапарта, який був центром обговорень у Ганни Павлівни, і, мабуть, всі колишні у вітальні не тільки знайомі, але вже набридли йому так, що й дивитися на них і слухати їх йому було дуже нудно”. Таку ж апатію ми бачимо і на зовнішньому вигляді дуба, дико і самотньо стояв серед зеленої березового гаю.
Але при їх другій зустрічі Андрій знаходить дуб оновленим, повним життєвих сил і любові до навколишнього світу: “Старий дуб, весь перетворений, розкинувшись наметом соковитої, темної зелені, млів, ледве колыхаясь в променях вечірнього сонця. Ні кострубатих пальців, ні болячок, ні старого горя і недовіри – нічого не було видно. Крізь столітню жорстку кору пробилися без сучків соковите, молоде листя, так що вірити не можна було, що це старий провів їх”. Як же так несподівано і скоро сталася ця зміна в дубі? Вона сталася, так як всередині, в жилах цього могутнього дерева вже перебував джерело змін, не виявлений ще під час першої зустрічі з Андрієм Болконским. Але ми сказали, що дуб – це символічний образ князя Андрія. Так яким же був потенціал, що таїться в князя Андрія до їхньої другої зустрічі?
Цей “потенціал” склався з найкращих моментів його життя. Перший – бій під Аустерліцем, і “над ним не було нічого вже, крім неба, – високого неба, не ясного, але все-таки незмірно високого, з тихо повзе по ньому сірими хмарами”. Другий момент – зустріч з П’єром на поромі, де П’єр розповів Андрію про масонстві, про вічне життя, про бога: “Побачення з П’єром було для князя Андрія епохою, з якої почалася хоча в зовнішності і та ж сама, але у внутрішньому світі його нове життя”. Третій – це випадково почута розмова дівчинки, схвильованою красою ночі і дуже хотіла полетіти в небо (Наташі Ростової), що порушив у ньому давно згаслі почуття радості і щастя.
Але також до цих змін його підштовхнули і безліч пережитих їм розчарувань. По-перше, це “падіння” в його очах кумира багатьох членів вищого російського суспільства, в тому числі й князя Андрія, – Наполеона – після зустрічі з ним: “Це був Наполеон – його герой, але в цю хвилину Наполеон здавався йому настільки маленьким, нікчемним людиною”, “йому так незначні здавалися всі інтереси, які займали Наполеона, так дріб’язковий здавався йому сам герой його, з цим дрібним марнославством і радістю перемоги”. По-друге, це несподівана смерть Лізи: “Бачиш дороге тобі істота, яке пов’язане з тобою, перед яким ти був винен і сподівався виправдатися, і раптом це істота страждає, мучиться і перестає бути. “.
Всі ці сталися події, накладаючись один на одного, шукають виходу і єдиного оптимального рішення, і вихід з мучившего князя Андрія кола повторяющхся і гнітючих подій тільки один: інша життя з новими ідеалами та устремліннями. Аналізуючи все своє минуле життя, Андрій розуміє, що жив тільки заради себе (наприклад, мріючи про особистий подвиг, про своє “тулоні”, який би його прославив). Саме це і призводило до частих розчарувань у житті. І побачивши преображеною дуб, князь Андрій повною мірою оцінив неправильність своїх попередніх цілей і принципів, бачачи перед собою дуб як відображення себе. Перетворення дуба – це внутрішнє перетворення самого князя Андрія, це повне переусвідомлення і оновлення всіх основ його життя.
Тому зустріч Андрія Болконського з дубом відіграє велике значення. Це перехід героя від егоїстичної гордої життя до життя “для інших”, в єднанні з усім народом: “. щоб не для одного мене йшло моє життя, щоб на всіх вона відбивалася і щоб усі вони жили зі мною разом!”