Твір “Як я пізнала справжню цінність речей” – це твір на вільну тему. Автор твору розповідає про своє перебування в селі, яке змінило її уявлення про важливість праці в житті. Твір “Як я пізнала справжню цінність речей” – це твір-замітка в газету, яку корисно буде прочитати багатьом хлопцям. На все літо батьки відправили мене відпочивати до бабусі. Я довго не могла звикнути до ритму життя невеликого села: встають зі сходом сонця, як вони кажуть “з першими півнями”, виганяють на пасовище худобу, возяться в саду і городі. “Навіщо так рано?
“– запитала я у бабусі. Бабуся посміхнулася і відповіла мені: “А ти, онучка, вийди в город годині о дванадцятій і спробуй бур’яни повисмикувати, грядки переглянути, підійди до малиннику і ягідки пособирай”. На наступний день, дочекавшись дванадцяти годин дня, сонного часу для села, я вийшла в город, бабуся йшла слідом за мною. – Онучка, он біля моркви молоді бур’яни обирати Лися, висмикни їх… Я підійшла до густою та високою бадиллі моркви.
– Бабуся, але ж це ж молода симпатична травичка, нехай собі росте. – Ні, дитино, ця трава дуже швидко росте, і живиться тими ж соками, які потрібні моркви. Якщо бур’ян не прибрати, його коріння будуть забирати все, і морква виросте маленька й не така смачна. Поки ми з бабусею обійшли весь город, в малинник мені вже йти не хотілося. Сонце безжально обпікало мої плечі, піт стікав градом з мене, і я зрозуміла, що ранок – найкращий час для роботи, Я навчилася рано вставати щоранку, приносити воду з колодязя, годувати курей і качок, прополювати, рихлити і поливати грядки.
А через кілька тижнів ми з бабусею вже їли перші овочі, дбайливо вирощені нами. Мене сповнювало почуття гордості, що я теж допомогла їм вирости. Коли до кінця літа я приїхала додому, у мене сформувався інший погляд на всі речі, якими я користуюся. Адже скільки праці невідомих мені людей вкладено в ту ж книжку, яку я люблю, в той же хліб, який я їм. Праця в селі, про яке я ніколи і не думала, відкрив мені двері до розуміння та оцінки багатьох речей.