Сюжет: сім’я йде в ліс за грибами. Тато – найкращий грибник. Папа розкриває секрет своєї удачі. Ми користуємося секретом. Благополучне повернення додому з грибами.
У вихідні наша сім’я любить виїжджати в ліс – відпочити, грибів, ягід позбирати. Тато каже, що збір грибів називають “тихим полюванням”. Ось ми і вирішили пополювати в цю неділю. З нами в ліс напросився мій двоюрідний брат Владик.
Він ще ні разу не заходив далеко в ліс твір з оллсоч © 2005 і не збирав гриби. Йому було дуже цікаво. До лісу ми швидко дісталися на електричці. Взяли свої відра і кошики, який задрімав було Владика – і, пройшовши через просіку, заглибилися в сосновий бір. По дорозі досвідчений грибник тато знайшов кілька грибів і на прикладі пояснив нам, які гриби їстівні, а які отруйні. Владик відразу ж схопив свій кошик і відбіг від нас кроків на двадцять – щоб ми не заважали йому шукати міцні боровики, моховики і підберезники.
Минув час, і мені стало цікаво: хто скільки встиг назбирати? Я відправився робити обхід. Так, зрозуміло. Моє відерце з ледве покритим дном явно програвала поруч з батьковим – наполовину наповненим.
У мами в кошику лежало п’ять міцних гарних грибків, а у Владика і того менше – два. Владик насуплено подивився на мого тата: – Дядя Саша, ви щось приховуєте. А ну-ка, навчіть і Нас так збирати. Папа розсміявся і запитав: – А ви під кущики заглядаєте, низько до землі схиляєтеся? Ми запевнили, що заглядаємо вклоняємося. – Ну, тоді йдемо далі – подивимось, як справа Піде.
Владик хвостом ув’язався за татом. Він не відходив від нього ні на крок, думаючи, що тато знає якісь чарівні слова, і хотів їх підслухати. Я розумів, що тато просто досвідченіше всіх нас у цій справі, він – грибник зі стажем і знає всі тонкощі “тихого полювання”. А ми тільки вчимося цього. Але все одно відставати не хотілося.
Плутаючись, ми йшли між дерев, що хилилися до землі і мало не обнюхували кожен горбок, де міг виявитися гриб. Тут я помітив, що тато з моїм братиком про щось загадково шепочуться, після чого Владик схопив своє відерце і відбіг убік. – Дядько Саша, виходить! – звідти почувся радісний крик через кілька хвилин. На привалі ми знову порівняли результати.
Уявляєте, Владик був на другому місці після папи! Я запитав, як це у нього вийшло. – А ми з дядьком Сашком очима помінялися. Він сказав Їм: “Очі-оченята, йдіть до Владику, шукайте грибочки”, – Вони і послухалися.
Я розумів, що це всього лише жарт, але мені теж хотілося наповнити своє відерце. І я запропонував братика позичити “татусеві очі мені. Владик погодився. На диво скоро я відчув різницю. Гриби немов самі вискакували мені під ноги. Назбиравши піввідра, я передав “татусеві очі мамі.
Додому ми приїхали з відрами і кошиками, повними грибів. Люди в електричці дивилися на нас із заздрістю і захопленням, а Владик хвалився своєю “здобиччю”. Так нам допомогла татова хитрість.