Людина і природа нероздільні. Ми нерозривно пов’язані з навколишнім тваринним і рослинним світом і значною мірою залежимо від нього. Не випадково проблема взаємовідносин людини і природи настільки злободенна.
Наше кровне споріднення з усім сущим очевидно. Про це написав Микола Рубцов у вірші “Тиха моя батьківщина”:
З кожної избою і тучею,
З громом, готовим впасти,
Відчуваю саму пекучу,
Саму смертну зв’язок.
Для багатьох з нас природа є предметом захоплення, душа розквітає від спілкування з нею. Олександр Сергійович Пушкін знаходив красу навіть у негожих днями пізньої осені:
Сумовита пора! Очей очарованье!
Приємна мені твоя прощальна краса…
Віссаріон Григорович Бєлінський називав природу “вічним зразком мистецтва”. Її красу зображували у своїх творах письменники, поети, художники, музиканти. Для творчих людей природа нерідко ставала джерелом натхнення. В оповіданні Костянтина Георгійовича Паустовського “Скрипучі мостини” розповідається про те, як складав свої твори Петро Ілліч Чайковський. Любов до рідних, знайомих з дитинства місцях надихнула російського композитора на створення прекрасної музики.
Відомо чимало випадків, коли природа зцілювала людини, давала життєві сили. В оповіданні О. Генрі “Останній листок” героїня важко захворює. Лежачи в ліжку, вона вважає листя старого плюща. Джонси здається, що, коли впаде останній лист, вона помре. Але лист відчайдушно чинить опір негоди. І дівчина теж бореться за своє життя.
Зв’язок з природою діє на людину благотворно: той, хто живе в гармонії з оточуючим світом, не може не володіти внутрішньою красою. Згадаймо Олесю, героїню однойменної повісті Олександра Івановича Купріна. Дівчина, яка виросла на лоні природи, у Поліссі, привертає моральною чистотою і цілісністю характеру.
Однак не завжди взаємовідносини людини і природи складаються гармонійно. Іноді ми забуваємо про те духовному початку, яке закладено в навколишньому світі. “Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник”, – говорить Євгеній Базарів-герой роману Івана Сергійовича Тургенєва “Батьки і діти”. Напевно, в чомусь молодий нігіліст прав. Однак його судження, на мій погляд, дуже односторонній. Не можна сприймати природу лише як простір для діяльності людини і джерело матеріальних благ. Таке споживацьке ставлення призводить до непоправних наслідків, і ми вже маємо можливість в цьому переконатися.
Нерозумні, а іноді і варварські дії людей спровокували зникнення рідкісних видів тварин і рослин, забруднення повітря і води. У деяких районах планети бурхливий розвиток промисловості стало причиною справжньої екологічної катастрофи.
А адже в світі взаємопов’язано, і шкода, що ми завдаємо природі, рано чи пізно обернеться проти нас…