Поет Микола Заболоцький досить вимогливо ставився до власних творінь. Головною його метою було створення нового життєвого відчуття і створення особливого мови поезії. Він у віршах відбивав різні аспекти, надихаючись красою російської природи. Його твори викликають хвилювання, тривогу і трепет. Особливої ж уваги заслуговує його творіння Я не шукаю гармонії в природі. Аналіз вірша представлений нижче.
Я не шукаю гармонії в природі аналіз коротко
Роблячи коротко аналіз Я не шукаю гармонії в природі, варто спочатку розповісти про історію створення даного вірша. Написано воно було в 1947 році. Якраз тоді поет повернувся з сталінського табору, де пройшло цілих п’ять років його життя. Заболоцький якраз займався пошуком філософської основи, яка повинна була бути в його творах. Колишні орієнтири для творця були втрачені. Він вирішує звернутися до природного тематиці. Правда, на відміну від класиків, у нього підхід виявляється далеко не романтичним.
Роблячи аналіз вірша Я не шукаю гармонії в природі за планом, слід сказати, що автор його присвятив материнському природного початку. У своєму творінні він показує природу в ролі нерозумної матері. Вона з любов’ю ставиться до дитини, але при цьому не розуміє, як їй використовувати свої сили. Людина, яка виступає в ролі її сина, здатний надати допомогу. Основна думка твору полягає в тому, що потрібно не спотворювати природну суть, жити в гармонії і мирного співіснування.
Жанр і композиція
По суті, в даному творі розглядається лише одна ідея. Правда, розкриває її поет у трьох ракурсах. Відповідно, композицію вірша можна умовно поділити на три окремі частини, що сплітаються в єдине ціле.
У першій з цих частин Заболоцький показує, що не намагається знайти в природі гармонійного початку. Він переконаний, що навколишній світ за своєю сутністю виключає все те, що створила людина, дисгармонійний.
Правда, вже з другої частини відзначається певна суперечність. Поет розповідає про природу, коли вона знаходиться в спокої, засинає, готується до занурення в солодкий сон, чекає заспокоєння всього навколо.
В останній частині поет представляє природу в ролі матері всього людства. Він показує, що вона володіє дикою силою. Правда, ця дикість їй далеко не до смаку. Їй хочеться світу, в якому технології здатні будуть направити мати в гармонійне русло. Суть же її при цьому змінювати не потрібно.
Жан твори – філософська лірика в класичному її поданні. Тут спостерігається міркування автора про сенс творчості як такої. Він займається пошуком тем. У той період часу подібні міркування для Заболоцького були дуже актуальними. Особиста його драма призвела до пошуку нового поетичного шляху, а це викликало певні складнощі.
Засоби виразності
В творі використовуються стежки, що дозволяють максимально точно відобразити основну думку. Серед застосовуваних тут художніх засобів на окрему увагу заслуговують епітети. Наприклад, сліпа ніч або людська біль. Автор називає свободу дикої, спів запеклим, а праця тяжким. За допомогою таких епітетів йому вдається розкрити тему максимально глибоко.
Також у вірші є метафори. Заболоцький з їх допомогою розкриває власної сприйняття всього, що відбувається. Каже про спів вітрів, серце, яке не чує. Завдяки таким засобам виразності створюється особливе враження від даного твору. Воно дуже не однозначне. У певні моменти відчувається тривога, але в інші відчувається умиротворення.