Християнська складова у культурі раннього Середньовіччя

У культурі раннього Середньовіччя християнське віровчення представлено двома видами текстів: Священним Писанням і творами отців церкви. До складу Святого Письма входять два конфесійно різних, але генетично пов’язаних один з одним комплексу книг – Старий Завіт і Новий Завіт.

“Заповіт” – це союз, в даному випадку союз Бога з якоюсь обраної частиною людства, але сенс цього союзу і відносини його учасників в Старому і Новому Завіті розуміються по-різному. Старий завіт, який є богоодкровенних і для юдеїв, і для християн, проголошує такий союз між Богом і євреями, які визнаються єдиним обраним народом, шанує єдиного і єдиного Бога. Християни визнають авторитет Старого Завіту, але для них важливіше Новий Заповіт, в якому проголошується союз Бога з одним конкретним народом, а з усіма, хто шанує Ісуса з Назарету сином Божим і Спасителем людства (Христом).

До складу книг Старого Завіту, шанованого іудеями і християнами, входять дві головні частини: “Закон” і “Пророки”. “Закон” – це Тора, П’ятикнижжя Мойсея, ядро іудейського віровчення; “Пророками” називаються записані і збережені мови “натхнених Богом” людей, які вірили, що через них Бог сповіщає світові свою волю. Головний мотив пророчих текстів – ідея приходу Месії, сина і посланця Бога, відкупителя і спасителя людства. Крім Тори і пророчих текстів до складу Старого Завіту входять Книга Царів, Книга Суддів, Екклезіаст, Псалми Давида, Книга Іова, Пісня Пісень і ряд інших Книг. Цей корпус текстів був складений єрусалимськими священиками до II ст. до н. е. і перекладений на латинь св. Ієроніма в V ст. н. е.

Новий Завіт не такий великий і не такий древен. Його ядро – 4 євангелія, в яких розповідається історія життя Ісуса Христа від народження до розп’яття і воскресіння. Авторами цих книг вважаються апостоли (тобто прямі учні Христа): Матвій, Лука, Марк і Іоанн. Крім євангелій в новозавітний корпус включаються Діяння апостолів, Послання апостолів (серед яких виділяються 14 послань Павла) і Апокаліпсис Іоанна Богослова.

Крім Св. Писання християнська складова ранньосередньовічної культури представлена патристикою – творами найбільш авторитетних діячів, ідеологів, мислителів раннього християнства, яких називають “батьками церкви”. У Східній та Західній церкві були свої визнані і шановані основоположники. Найвидатнішим з отців Західної (римської) церкви вважається Аврелій Августин. Він народився в римській провінції Африка, в сім’ї християнки і язичника. Він довго шукав свій шлях і тільки в 40 років прийняв хрещення. Напередодні хрещення він написав “Сповідь”, що стала видатним пам’ятником християнської думки і геніальним літературним текстом.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам