Коли 12 квітня 1961 року Юрій Гагарін здійснив свій знаменитий вихід у космічний простір, багато хлопчики, і навіть деякі дівчатка в нашій країні мріяли стати космонавтами. Зараз же ці часи залишилися в минулому і ентузіазму в дитячих серцях значно поменшало. Діти сьогодні в основному хочуть стати політиками, музикантами чи фотографами, але я залишаюся вірним своїй мрії і, як і раніше хочу стати космонавтом.
Юрій Гагарін досі є моїм кумиром. Я захоплююся цією людиною, дивуюся його сміливості, витривалості й силі волі. Незважаючи на низький рівень технічного оснащення космічних кораблів того часу і недосконалість екіпіровки космонавтів, цій людині вдалося зробити практично неможливе.
Сьогодні вітчизняна й світова космонавтика зробила крок далеко вперед. Багато дій в космосі за людину виконують спеціально створені роботи, запрограмовані бурити свердловини або брати зразки матеріалу з поверхні планет. Тим не менше іноді проводяться різні експедиції, в яких не обійтися без участі космонавтів, а на Міжнародній Космічній Станції (МКС) присутність людей як і раніше є необхідністю. Я дуже хотів би стати членом екіпажу МКС, попрацювати в космосі і взяти участь у вчиненні значущих відкриттів. Крім того, якщо випаде така можливість, я хотів би полетіти у складі загону космонавтів на Місяць.
Я розумію, що для здійснення моєї мрії одного тільки бажання недостатньо: потрібно наполегливо працювати над собою. Космонавти – це, насамперед, люди з хорошим фізичним здоров’ям, тому я активно займаюся спортом і відвідую секцію легкої атлетики.
Після школи я планую освоїти інженерну або авіаційну спеціальність, оскільки це також є одним з головних умов для польотів в космос. Коли я пропрацюю льотчиком або інженером близько трьох-п’яти років, тоді я вже зможу сподіватися на те, що “Роскосмос” оголосить черговий набір космонавтів і я зможу спробувати своє щастя.