На перший погляд здається, що характеристика Симеонова-Пищика у п’єсі «Вишневий сад» Чехова цілком однозначна: «дивак», комічний персонаж від і до. Його грошові клопоти, метушливість, майже селянська простакуватість дозволяють побачити в ньому «зниженого двійника» Лопахина. Блазнівський характер образу Симеонова-Пищика підтверджується ще і тим, що він часто з’являється в напружений, драматичний момент, і його безглузда фраза або витівка тут же знімає гостроту ситуації (див. сцену заковтування разом всіх пігулок Раневської і наступна фраза Фірса: «Вони були у нас на святий, піввідра огірків з’їли…», підкреслює комізм ситуації).
Однак неважко помітити ще одну характерну рису цього героя: його рухливість. Він завжди знаходиться в русі, у прямому (їздить по знайомим, позичаючи грошей) та переносному (вдаряється в різні авантюри з метою добути грошей) сенсах. Це рух в чому хаотично і нераціонально, і дивним здається оптимізм героя в його положенні: «ніколи Не втрачаю надії. Ось, думаю, вже все пропало, загинув, ан глядь, – залізна дорога по моїй землі пройшла, і… мені заплатили. А там, дивись, ще що-небудь трапиться не сьогодні-завтра». Можна сказати, що метушливий і цілеспрямований Симеонов-Пищик у «Вишневому саді» потрібен саме для руху, пожвавлення сцен, розігруються нерухомими і глибоко розгубленими головними героями.
Тест по твору