Андрій Штольц був сином німця, який служив управителем у дворянському маєтку. Батько хотів, щоб син пішов по його стопах. З ранніх років Андрій приступив до вивчення різних прикладних наук і домігся великих успіхів. Мати хлопчика була російською. Вона мріяла, щоб Андрійко був схожий на дворянських дітей. З цією метою мати виявляла велику турботу про зовнішній вигляд свого сина. З нею Андрій займався музикою і читанням художніх книг. Таке суперечливе освіта і виховання зробили Андрія дуже багатою різносторонньою особистістю. Сам він володів дуже жвавим характером. Виконавши всі доручення батька, Андрій отримував повну свободу і проводив час у компанії сільських дітей. Навіть серед них він був першим шибеником. Хлопчика частенько приводили додому з синцями і подряпинами, що дуже засмучувало бідну матір. Батько вважав, що все це йде на користь сина.
Андрій дуже рано став не тільки вчитися, але і допомагати батькові у справах. Хлопчик легко керував запряженій коляскою і навіть один їздив в місто за дорученням батька. Андрій звикав до самостійного життя і прийняття відповідальних рішень. У тринадцять років він вже працював репетитором в пансіоні батька, за що отримував від нього належну платню. Закінчивши університет, Андрій ненадовго повернувся додому. Батько вважав, що юнакові більше нічого тут робити і порадив відправитися в Петербург. Прощання більше нагадувало ділова розмова між партнерами. Андрій відчував себе абсолютно самостійною людиною, не потребує ні в чиєї допомоги.
У столиці Штольц деякий час провів на цивільній службі. У ці роки він близько зійшовся з Обломовим. Молоді люди разом мріяли про підкорення неосяжного світу. Але Ілля Ілліч подав у відставку, тому що втомився від активного життя. Штольц залишив службу, так як вона не давала йому по-справжньому розвернутися. Андрій зайнявся комерційними справами. Завдяки знанням і навичкам, отриманим від батька, така діяльність незабаром стала приносити йому пристойний дохід. До того ж Штольц мав вродженим невгамовним характером, що дозволяло йому з легкістю здійснювати численні поїздки по справах.
До тридцяти років Андрій встиг побувати практично у всіх європейських країнах. Штольца вважали сухим і замкнутим у собі людиною, що відносяться до життя тільки з практичної сторони. Почасти це було правдою. Андрій дійсно дивився на все з точки зору можливої користі. Але материнське виховання не пройшло даром. Андрій визнавав існування сильних почуттів, але на них у нього просто не вистачало часу. Штольц вірив, що коли-небудь і сам зазнає всепоглинаючу пристрасть. Єдиною людиною, з яким Андрій міг поговорити по душам, був Обломов. Штольцу було нескінченно шкода загибелі від ліні товариша. Він намагався всіма силами допомогти йому.
До практичного і ділового Штольцу все ж прийшла любов в особі Ольги. Їх відносини довгий час не виходили за рамки дружби. Ольга вважала Штольца своїм учителем. Після вирішального розмови Андрій і Ольга зрозуміли, що були народжені одне для одного. Після весілля вони стали не просто чоловіком і дружиною, а рівноправними друзями, разом йдуть до однієї мети. Ця щаслива пара сміливо дивилася вперед і не боялась ніяких перешкод на життєвому шляху.
Андрій Штольц є ключовим персонажем у романі “Обломов”. Автор не випадково зробив його наполовину німцем. У російських людях зберігаються невичерпні душевні сили, але вони досі сплять вічним сном. Потрібен якийсь поштовх, здатний їх розбудити. Європейці – діяльний і практичний народ, але вони втратили прості людські почуття заради прибутку. Поєднання російської духовності і європейського прагматизму, на думку автора, дасть новий тип ідеального людини, подібного Штольцу.