Характеристика образу Лопахина в п’єсі «Вишневий сад» Чехова

План

  • Введення
  • Життєвий шлях Лопахина
  • Характеристика Лопахина очима інших персонажів
  • Випробування любов’ю
  • Торжество Лопахина

Введення

«…якщо вона (роль) не вдасться, то значить і вся п’єса провалиться». Так в одному з листів Чехів відгукувався про роль Лопахіна з п’єси «Вишневий сад». Як не дивно, але в центр уваги автор поміщає не Раневську, власницю вишневого саду, а саме Лопахина. Купець, досить обмежена людина, сам чесно сознающийся, що він у сутності «дурень і ідіот» – така характеристика Лопахина з «Вишневого саду» згадується читачам в першу чергу. І все ж саме його автор іменує «центральною постаттю в творі! Вторить йому і ряд критиків, визначальних цього героя як героя нового часу, життєздатної людини «нової формації», з тверезим і ясним поглядом на речі. Для того, щоб краще розібратися в цьому суперечливому образі, проведемо аналіз Лопахина.

Життєвий шлях Лопахина

Доля Лопахина, Єрмолая Олексійовича з самого початку тісно переплетена з долею родини Раневської. Його батько був кріпаком у батька Раневської, торгував «на селі в лавці». Одного разу, – згадує Лопахін у першій дії – батько випив і розбив йому обличчя. Тоді молода Раневська відвела його до себе, вмила і втішила: «Не плач, мужичок, до весілля заживе». Лопахін досі пам’ятає ці слова, і вони відгукуються в ньому двояко. З одного боку його радує ласка Раневської, з іншого – слово «мужик» боляче зачіпає його гордість. Це його батько був мужиком, протестує Лопахін, а сам він «вибився в люди», став купцем. У нього багато грошей, «біла жилетка і жовті черевики» – і всього цього домігся він сам. Батьки його нічому не навчали, батько тільки бив сп’яну. Згадуючи про це, герой зізнається, що, по суті, він залишився мужик мужиком: почерк у нього кепський, а в книгах він нічого не розуміє – «читав книжку і заснув».

Безсумнівного поваги заслуговує енергійність і працьовитість Лопахина. З п’яти годин він вже на ногах, працює з ранку до вечора і не мислить свого життя без роботи. Цікава деталь – через його діяльності йому весь час не вистачає часу, постійно згадуються якісь ділові поїздки, в які він відправляється. Цей герой у п’єсі частіше інших дивиться на годинник. На противагу разюче непрактичною сім’ї Раневської він знає рахунок і часу, і грошей.

У той же час Лопахина не можна назвати стяжателем або безпринципним «купцем-хапугою», подібно тим купцям, образи яких так любив малювати Островський. Про це може свідчити хоча б та легкість, з якою він розлучається зі своїми грошима. По ходу п’єси Лопахін не раз дасть або запропонує грошей у борг (згадаймо діалог з Петриком Трофимовим і вічного боржника Симеонова-Пищика). А найголовніше – Лопахін щиро турбується про долю Раневської і її маєтки. Купці з п’єс Островського ніколи б не стали робити того, що приходить в голову Лопахину – він сам пропонує Раневської вихід із ситуації. А адже прибуток, яку можна отримати, здавши вишневий сад під дачні ділянки, зовсім не маленька (Лопахін сам її і підраховує). І куди вигідніше було б дочекатися дня торгів і нишком купити прибуткове маєток. Але ні, герой не такий, він не раз запропонує Раневської подумати про свою долю. Лопахін вишневий сад купувати не прагне. «Я вас кожен день вчу» – з розпачем говорить він Раневської незадовго до торгів. І не його вина, що у відповідь він почує наступне: дачі – це «так пішло», на це Раневська ніколи не піде. Але він, Лопахін, хай не йде, з ним «все-таки веселіше»…

Характеристика Лопахина очима інших персонажів

Отже, перед нами постає неабиякий персонаж, в якому ділова хватка і практичний розум поєднуються з щирою прихильністю до родини Раневских, а ця прихильність в свою чергу суперечить його бажанням нажитися на їх маєтку. Щоб скласти більш точне уявлення про образ Лопахина в п’єсі «Вишневий сад» Чехова, подивимося на те, як відгукуються про нього інші герої. Діапазон цих відгуків буде широким – від «величезного розуму людини» (Симеонов-Пищик) до «хижого звіра, який з’їдає усе на своєму шляху» (Петя).

Яскрава негативна характеристика належить братові Раневської, Гаеву: «хам, кулак». Кілька прикрашає Лопахина в очах Гаєва те обставина, що він «Варин женішок», і все ж це не заважає Гаеву вважати купця людиною обмеженим. Проте ж подивимося, з чиїх вуст звучить у п’єсі подібне опис Лопахина? Сам Лопахін і повторює його, причому повторює беззлобно: «Нехай говорить». Для нього, за його власними словами, важливо одне-єдине – щоб «дивовижні, зворушливі очі» Раневської дивилися на нього, «як раніше».

Сама ж Раневська відноситься до Лопахину з сердечною теплотою. Для неї він – «хороший, цікавий чоловік». І все ж з кожної фрази Раневської випливає, що вони з Лопахином люди різного кола. Лопахін ж бачить у Раневської щось більше, ніж просто стару знайому…

Випробування любов’ю

Протягом всієї п’єси то і справа заходить розмова про одруження Лопахина і Вари, про це говориться як про справу вже вирішену. У відповідь на пряму пропозицію Раневської взяти Варю в дружини герой відповідає: «Я не проти… Вона хороша дівчина». І все ж весілля так і не відбудеться. Але чому?

Зрозуміло, можна пояснити це практичністю Лопахина-купця, що не бажає брати за себе безприданницю. До того ж, Варя має певні права на вишневий сад, вболіває за нього душею. Вирубка саду встає між ними. Варя пояснює собі любовну невдачу ще простіше: на її думку, у Лопахина просто немає часу на почуття, він – ділок, нездатний любити. З іншого боку, й сама Варя не підходить Лопахину. Її світ обмежений клопотами по господарству, вона суха і «на монашка схожа». Лопахін не раз проявляє широту своєї душі (згадаймо його висловлювання про велетнях, яких так не вистачає на Русі). З незв’язних діалогів Вари з Лопахіним стає зрозуміло: вони абсолютно не розуміють один одного. І Лопахін, вирішуючи для себе гамлетівське питання «Бути чи не бути?», надходить чесно. Розуміючи, що не знайде з Варею щастя, він, немов повітовий Гамлет, каже: «Охмелия, іди в монастир»…

Справа, однак, не тільки в несумісності Лопахина і Вари, а в тому, що у героя є інша, не висловлена любов. Це – Любов Андріївна Раневська, що він любить більше, ніж рідну». Протягом всієї п’єси лейтмотивом проходить світле, трепетне ставлення Лопахина до Раневської. Він і пропозицію-то Варі вирішується зробити після прохання з боку Раневської, але тут пересилити себе так і не може.

Трагедія Лопахина полягає в тому, що він так і залишився для Раневської тим чоловіком, якого вона колись дбайливо умивала. І в той момент, коли він остаточно розуміє, що то «дороге», що він зберігав у своїй душі, не буде зрозуміле, трапляється перелом. Всі герої «Вишневого саду» втрачають щось своє, заповітне – не виняток і Лопахін. Тільки в образі Лопахина вишневим садом виступає його почуття до Раневської.

Торжество Лопахина

І от здійснилося – Лопахін набуває з торгів маєток Раневської. Лопахін – новий власник вишневого саду! Тепер в його характері й справді проступає хижацьке початок: «За все можу заплатити!». Розуміння того, що він купив маєток, де колись «бідним і нікчемним», не смів зайти далі кухні, п’янить його. Але в голосі його відчувається іронія, насмішка над самим собою. Мабуть, Лопахін вже розуміє, що його торжество не триватиме довго – він може купити вишневий сад, «прекрасніше якого немає на світі», але купити мрію не в його владі, вона розвіється, як дим. Раневська ще може тішитися, адже вона, зрештою, їде в Париж. А Лопахін залишається один, чудово це розуміючи. «До свиданция» – ось і все, що може сказати він Раневської, і це безглузде слово піднімає Лопахина до рівня трагічного героя.

Тест по твору

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь