Як відомо, у класичних творах і казках зустрічаються кілька типів героїв. У цій статті мова буде йти про парі антагоніст — протагоніст. Ця опозиція буде розглянута на прикладі п’єси Олександра Миколайовича Островського «Гроза». Головною героїнею цієї п’єси, інакше кажучи протагоністом, є молода дівчина Катерина Кабанова. Їй протистоїть, тобто є антагоністом, Марфа Гнатівна Кабанова. На прикладі порівнянь та аналізу вчинків ми дамо більш повну характеристику Кабанихи в п’єсі «Гроза».
Для початку звернемося до списку діючих осіб: Марфа Гнатівна Кабанова (Кабаниха) — стара купчиха, вдова. Її чоловік помер, тому жінці довелося самотужки виховувати двох дітей, справлятися з господарством і займатися справами. Погодьтеся, це досить важко, і в даний час. Незважаючи на те що в дужках вказано прізвисько купчихи, автор жодного разу не називає її так. У тексті є репліки Кабанової, а не Кабанихи. Подібним прийомом драматург хотів підкреслити те, що люди називають жінку так між собою, а ось до неї звертаються шанобливо. Тобто насправді жителям Калинова не подобається ця людина, але вони його побоюються.
Спочатку про Марфу Гнатівні читач дізнається з вуст Кулігіна. Механік-самоучка називає її «ханжею, яка всіх домашніх заїла». Кудряш лише підтверджує ці слова. Далі на сцені з’являється мандрівниця, Феклуша. Її судження про Кабанихе прямо протилежно: цитата. Внаслідок такої розбіжності виникає додатковий інтерес до цього персонажа. Марфа Гнатівна з’являється на сцені вже в першій дії, і читачеві або глядачеві дається можливість переконатися у правдивості слів Кулігіна.
Кабаниха не задоволена тим, як веде себе син. Вона вчить його жити, незважаючи на те що син вже дорослий і давно одружений. Марфа Гнатівна показує себе як сварливу владну жінку. Її невістка Катерина веде себе інакше. Взагалі, досить цікаво простежити схожість і відмінність цих персонажів на протязі всієї п’єси.
По ідеї, і Кабаниха, і Катерина повинні любити Тихона. Для одного він син, для іншого — чоловік. Однак ні Катя, ні Марфа Гнатівна до Тихону справжньої любові не мають. Катя шкодує свого чоловіка, але не любить його. А Кабаниха ставиться до нього як до піддослідного кролика, як до істоти, на якому можна зривати свою агресію і відчувати методи маніпуляції, прикриваючись при цьому материнською любов’ю. Всім відомо, що для кожної матері найважливіше щастя своєї дитини. Але Марфа Кабанова в «Грозі» зовсім не цікавиться думкою Тихона. Роками тиранії та диктатури вона змогла привчити сина до того, що відсутність власної точки зору цілком нормально. Навіть спостерігаючи те, як дбайливо і, в деяких моментах, ніжно Тихон відноситься до Катерини, Кабаниха весь час намагається зруйнувати їхні стосунки.
Багато критики сперечалися про силу чи слабкість характеру Катерини, але в силі характеру Кабанихи ніхто не засумнівався. Це по-справжньому жорстокий чоловік, який намагається підпорядкувати собі оточуючих. Їй би правити державою, а так доводиться витрачати свої «таланти» на сім’ю і провінційне містечко. Варвара, дочка Марти Кабанової, вибрала облуда і брехня в якості способу співіснування з деспотичною матір’ю. Катерина навпаки рішуче протистоїть свекрухи. Вони ніби здобули дві позиції, правди і брехні, захищаючи їх. І в їхніх розмовах про те, що Кабанихе не слід безапеляційно звинувачувати Катю в помилках і різних гріхах, крізь побутової фон проступає боротьба світла і темряви, правди і «темного царства», представницею якого є Кабаниха.
Катерина й Кабаниха православні християнки. Але їх віра абсолютно різна. Для Катерини куди більш важливим виявляється віра, що йде зсередини. Для неї не принципово місце молитви. Побожна дівчина, вона бачить присутність бога у всьому світі, а не тільки в будівлі церкви. Релігійність Марфи Гнатівна можна назвати овнешненной. Для неї важливі обряди і точне дотримання правил. Але за всією цією одержимістю практичними маніпуляціями сама віра зникає. Також для Кабанихи виявляється значущим дотримання та підтримання старих традицій всупереч тому, що багато з них вже застаріли: «тебе не стане боятися, мене і поготів. Який же це порядок у домі буде? Адже ти, чай, з нею в законі живеш. Алі, по-вашому, закон нічого не значить? Та вже коли ти такі дурні думки в голові тримаєш, ти б при ній-то, принаймні, не базікав та при сестрі, при дівку». Характеристика Кабанихи в «Грози» Островського неможлива без згадки її практично маніакального уваги до деталей. Тихон, син Кабанової-старшої, спивається, дочка Варвара бреше, гуляє з ким хоче і того й гляди втече з дому, зганьбивши сім’ю. А Марту Гнатівну турбує, що на поріг заходять без поклону, не як прадіди вчили. Її поведінка нагадує поведінку жриць культу вмираючого, які всіма силами намагаються підтримати в нього життя з допомогою зовнішньої атрибутики.
Катерина Кабанова була кілька недовірливою дівчиною: «пророцтвах» божевільною барині їй чудилась своя доля, а в грозі дівчина бачила кару Господню. Кабаниха дуже меркантильна і приземлена для цього. Їй ближче матеріальний світ, практичність і утилітарність. Кабанову гроза і грім зовсім не лякає, вона тільки не хоче мокнути. Поки жителі Калинова міркують про взбушевавшейся стихії, Кабаниха бурчить і висловлює своє невдоволення: «Бач які рацеи розвів. Є що послухати, вже нема чого сказати! Ось часи прийшли, якісь вчителі з’явилися. Коли старий так міркує, чого вже від молодих вимагати!», «Ти не засуджуй старші себе! Вони більше твого знають. У старих людей на всі прикмети є. Старий чоловік на вітер слова не скаже».
Образ Кабанихи в п’єсі «Гроза» можна назвати певним узагальненням, конгломератом негативних людських якостей. Її складно назвати жінкою, матір’ю, так і людиною в принципі. Звичайно, їй далеко до болванчиків міста Глупова, але її бажання підкоряти і панувати вбило в Марфі Гнатівні всі людські якості.
Тест по твору