Характеристика модернізму в літературі

Слово модернізм означає новий. Література весь час змінюється, розвивається. Ніколи реально існуюча література не буває однолінійної. В середині 19 століття романтизм був дуже потіснений реалізмом, який зайняв провідне становище. У новаціях в кінці 40-х – н. 50-х з’являються твори, з якими пов’язано уявлення про модернізм як про особливе напрямку.

Якщо класицизм, романтизм і реалізм – довгі періоди, модернізм відрізняється дуже великою мінливістю. Модерністи шукають нові шляхи освоєння дійсності, а практично – новий мову (засоби передачі нового погляду на світ). Як тільки погляди затверджуються, модернізм повинен змінюватися.

Модернізм мав 3 різновиди:

1) Антиэстетизм (естетика – грец. прекрасний) – заперечення краси як цінності; присутня в житті і художньому творі (Шарль Бодлер)

Шарль Бодлер – французький поет, на молодше покоління романтиків. Помер ще до навали німецьких загарбників (у 2 пол. 60-х). Він ввібрав в себе романтичну літературу, був на ній вихований, і реалістичну, яка розвивалася разом з ним. Ні те, ні інше, мабуть, його не задовольняло. Бодлер побачив дійсність по-своєму. Його погляд на життя надзвичайно песимістичний. У його творах відштовхується краса і осмислюється життя. Його людина живе у вкрай несприятливому оточенні. Центральна

Тема – самотність, і навіть приреченість творчості людини. У романтиків поет ніс в собі творчі можливості, це було чудово. У Бодлера поет нічого прекрасного внести в світ не може. Краса – це уявленість, ілюзія. Суб’єктивним можливостям поета не реалізуватися.

У поемі Бодлера “Плавці” (переклад Цвєтаєвої) людське буття безглуздо, людина заздалегідь приречений на загибель. Це осмислення стає вічним прокляттям. Життя перетворюється в процес безцільного переміщення (“Але справжні плавці – ті, що пливуть без мети: пливуть – щоб плисти! Глотателі широт, що кожну зорю справляють новосілля і навіть в смертний час ще твердять: вперед!”). Це забезпечує нелюдську тугу, в якій існують люди. Нудьга штовхає носіїв до подолання простору. Безмірність мрії стикається з граничністю морів.

Світ, який оточує поета, не тільки позбавлений краси. Він негативний, ворожий. Кати – частий персонажі Бодлера, носії ночі і таємниці. У деяких творах очевидні відгуки мови романтиків (“Могила проклятого поета” – ніч, кладовище, сови і могила, яка показана інакше, ніж у романтиків – між життям і смертю ніякого зв’язку). Романтичний світ стає змістовною частиною поезії Бодлера, але втрачає позитивність. Для нього творчість – це не непорушна цінність, як у романтиків, а прокляття, яке несе сам поет.

“Альбатрос” побудовано за принципом паралелізму. Птах стає символом поетичного дару. Але це вірш жорстке: палуба, матроси пускають дим в очі птиці, а вона не може злетіти. Крила – символ гідності, тут обречение на неволю.

Вірш “Падло” Бодлера починається з традиційної ситуації: прогулянка в літній день по лісі, гра сонячних плям, свіжий вітерець, молода пара. Потім відбувається злам: до ніздрів доноситься огидний запах гнилого м’яса. Вони виходять на галявину, де у відблисках сонця туша коні. Бодлер з знущальними подробицями малює відблиск загниваючій плоті. Це відштовхує. Нормальні люди втекли б, але у Бодлера інакше. Бодлер говорить, що ви помрете і перетворитеся ось в це. Відбувся злам. Романтизм поміняв знаки, а реалізму тут немає. Це модернізм.

2) Через 35 – 40 років в Англії з’являється роман “Портрет Доріана Грея”. Твір стане знаменням естетизму.

Друга половина 19 століття в Європі прагне до експериментів (фр. експресіонізм). В Англії на рубежі 70-80-х рр. виникло в першу чергу серед живописців напрямок прерафаелітів. Цілий ряд художників засвоювали прийоми ранневозрожденческих художників. Це вплинуло і на Оскара Уайлда.

У “Портреті Доріана Грея” явний переклик з романтизмом. Тут доля художника і його творінь. Безіл Холлуорд – талановитий живописець, який написав чарівний портрет. Мотив двойничества також зближує з романтизмом: подвійне життя веде Доріан Грей: для всіх він благопристойний світський молода людина, але для себе він знає, що його життя проходить в кублах, серед непотребу, на його совісті смерті, немає нічого святого, єдиний сенс життя – задоволення власного марнославства. Доріан засвоює навіяні йому думки філософа, що краса – єдина цінність, вона виправдовує все, не пов’язана з відповідальністю, етикою.

Роман виробляє двоїстої враження: з 1 сторони прославляє красу і сам написаний чудово. Краса входить в 2 варіантах: природна (англійський парк) і творчість, створення художника (це те, у що перетворюється талант, результат душі і умінь). З романтизмом зближує і казковий мотив, у результаті якої жива людина і його зображення міняються місцями. Мотив портрета – цікава річ (схожа повість Гоголя про художника Чорткові).

Юний красень Доріан Грей висловлює побажання, щоб він назавжди залишився зовні таким же, як у момент завершення його портрета, і з цієї миті протягом двадцяти років дії роману він зберігає всі чарівність юності, а портрет, захований в його будинку, відображає його справжню життя, накопичуючи сліди пороку і злочинів. Символіка чарівного предмета у Уайльда менш философична, зведена до естетичної проблематики. Портрет Доріана, виконаний його приятелем Бэзилом Холлуордом, як всяке справжнє твір мистецтва, відображає його справжню сутність; мистецтво – ось правдиве свідоцтво, ось вірне дзеркало життя героя. Спроба Доріана у фіналі роману знищити надійно захований портрет завершується його власною загибеллю, а твір мистецтва незнищенне. Портрет у своїй первозданній красі буде жити вічно:

Увійшовши в кімнату, слуги побачили на стіні прекрасний портрет свого господаря в усьому блиску його чарівної молодості і краси. А на підлозі з ножем у грудях лежав мертвий чоловік у фраку. Обличчя в нього було зморшкувате, охлялий, відразливе. І тільки по кільцям на руках слуги дізналися, хто це.

Таким чином, в самому сюжеті роману закладена головна ідея естетизму про безумовну перевагу мистецтва над реальним життям.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам