ИУДУШКА ГОЛОВЛЬОВ – герой роману М. Е. Салтикова-Щедріна “Господа Головльови” (1875-1880). Порфирій Володимирович Головльов, прозваний Иудушкой і Кровопивушкой,- “останній представник вымороченного роду”. Прототипом героя з’явився “злий демон” сім’ї Салтикових – старший брат Михайла Євграфовича, Дмитро, який при виниклої суперечки про спадщину, за словами письменника, “керувався тільки одним схильністю до кляузам”, у якого була “одна система: робити дрібні капості”.
І. Р. любив приласкаться до “милому другові мамєнькі”, іноді, немов зачарований, не зводив з неї очей. А між тим, дочекавшись, коли мати вкладе в маєток майже всі свої гроші, вийшов у відставку і оселився в родовому маєтку Головлеве, зробивши все, щоб заволодіти спадком: грошей п’ятнадцять тисяч рублів, тарантас, дві корови та ін. Життя І. Д. протікала в нескінченних кляузи: з-за найменшої дрібниці затівав він судову тяжбу. І. Р. знав безліч молитов, і весь вільний час віддавав молитовного стояння “без участі серця”. Довівши сина Володю до самогубства, В. Р. відслужив по ньому панахиду і тільки примовляв: “Ах, Володя, недобрий ти син! Видно не молишся Богу за папу!” До кінця життя В. Р. зовсім здичавів: пиячив, то впадав у заціпеніння. Так тривало до тих пір, поки одного разу В. Р. вийшов з дому в сиру березневу заметіль. Вранці біля дороги був знайдений його закоченевший труп.
Образ В. М, цього “капосника, брехуна і пустослова”, зазвичай порівнюють з такими героями, як Шейлок, Тартюф, Плюшкін, Фома Опіскін, Смердяков. За твердженням А. С. Бушміна, В. Р. “персоніфікує всякого роду зрада, дворушництво, лицемірство, замасковане зло. Це лютий ворог, прикидывающийся ласкавим іншому”.
В. о. Прозоров вважав, що герой Салтикова-Щедріна “лицемір не по злому корисливого розрахунку, а швидше за самою своєю натурою. З дитинства він слухняно і глибоко засвоїв неписаний життєвий принцип: бути як всі, поступати як прийнято, щоб “захистити себе від нарікання добрих людей”.
Роман “Панове Головльови” мав багато інсценувань: перша, під назвою “Иудушка”, була написана режисером Олександрійського театру Н. В. Куликовим і в 1880-е рр. широко ставилася в провінції.