Характеристика Фірса у п’єсі «Вишневий сад» Чехова зовсім не так однозначна, як може здатися. За тричастинній схемі він, безсумнівно, відноситься до героїв «минулого», як за віком (Фірс найстарший серед діючих осіб, йому вісімдесят сім років), так і за своїми поглядами і світоглядом — він переконаний прихильник кріпосного права, і ця ситуація насправді не така парадоксальна, як здається з першого погляду. Кріпацтво з його тісним зв’язком мужика і пана для Фірса втілює ідеальну струнку систему устрою суспільства, скріплену взаємними зобов’язаннями і відповідальністю. Фірс бачить в ній втілення надійності та стабільності. Тому скасування кріпосного права і стає для нього «нещастям»: руйнується все те, що зміцнювало «його» світ, робило його струнким і цілісним, а сам Фірс, випавши з цієї системи, стає в новому світі «зайвим елементом, живим анахронізмом. «…всі враздробь, не зрозумієш нічого» — такими словами описує він відчувається їм хаос і безглуздість того, що відбувається навколо.
З цим тісно пов’язана також і своєрідна роль Фірса у «Вишневому саду» — одночасно «духу садиби», зберігача ніким давно не додержуються традицій, господарника-розпорядника і «няньки» для так і не виросли «панських дітей» — Раневської і Гаєва. Господарність і «дорослість» підкреслюються самою промовою старого слуги: «Без мене тут хтось подасть, хто розпорядиться?» — каже він з повним усвідомленням важливості свого місця в будинку. «Знову не ті брючки наділи» — звертається він до п’ятдесятилітнього «дитині» Гаеву. При всій своїй далекости від реального життя з давним-давно змінилися культурними та соціальними обставинами, Фірс, тим не менш, справляє враження одного з небагатьох героїв у п’єсі, здатних раціонально мислити.
Герої-слуги в системі образів п’єси «Вишневий сад», крім своїх власних характерних функцій, є також «дзеркалами» господарів. Однак Фірс в даному випадку, швидше, «антизеркало»: якщо в образі Дуняші можна побачити непряму паралель з Раневської, а Яші — відображення дворянства як класу, то в образі Фірса у п’єсі «Вишневий сад» автор підкреслює ті риси, якими якраз обділені Гаєв і Раневська: ґрунтовність, хазяйновитість, емоційна «дорослість». Фірс виступає в п’єсі уособленням цих якостей, різною мірою відсутніх практично всім героям.
Кожен у п’єсі так чи інакше пов’язаний з головним об’єктом, навколо якого розгортається конфлікт, — з вишневим садом. Що ж для Фірса вишневий сад? Для нього це такий же уявний хронотоп, як і для всіх інших, але для старого слуги він уособлює «стару» життя, «старі порядки» — синоніми стабільності, впорядкованості, «правильно» функціонуючого світу. Як невід’ємна частина цього світу, Фірс у своїй пам’яті продовжує жити там; з руйнуванням колишньої системи, загибеллю старого порядку помирає і він сам — «дух садиби» гине разом з нею самою.
Образ відданого слуги в п’єсі «Вишневий сад» відрізняється від подібних в інших творах російської класики. Схожі персонажі ми можемо бачити, наприклад, у Пушкіна — це Савельіч, нехитрий, до добрий і відданий «дядько», або у Некрасова — Ипат, «холоп чутливий». Однак герой п’єси Чехова більш символічний і багатогранний, тому не може бути охарактеризований виключно як задоволений своїм становищем «холоп». У п’єсі він — символ часу, зберігач минаючої епохи з усіма її недоліками, але також і чеснотами. Як «дух садиби» він займає в творі дуже важливе місце, яке не слід недооцінювати.
Тест по твору