Читаючи поему, познайомилися з образами цього чудового твору, зразком давньоруської літератури.
У творі розповідається про невдалий похід князя проти половців у 1185 році. Його дружина зазнала поразки на річці Каялі. Було б простіше і легше захищати рідну землю від кочівників, якщо б не міжусобні війни і чвари. Багато князі Русі вели боротьбу за багатства, але найбільше за землі. Ці змагання вели тільки до ослаблення могутності та величі Київської Русі. Тим самим відкриваючи шлях половцям для нападів і знищень. Деякі князі намагалися хоча б якось полегшити становище Русі: укладали мирні договори з половцями, брали в дружини дочок хана, дарували багаті подарунки. Але все це не мало успіху. Були і такі князі, які використовували кочівників в боротьбі зі своїми. Святославу спільними зусиллями вдалося досягти перемоги над ворогом. Половецький хан Кобяк був узятий в полон.
Князь Ігор (детальна характеристика)
Князь Ігор, який правив у Новгороді-Сіверському князівстві, вирішив і собі отримати перемогу над половцями. Так і сталося. Але через два роки новий похід князя Ігоря завершився поразкою. Напередодні походи відбувається затемнення сонця. Волхви передбачають, що похід буде невдалим і просять князя змінити своє рішення. Але Ігор – людина цілеспрямована і слово князя залишається непорушним. Ігор любить свою землю, відважний і мужній. А ще вольовий, гордий і відкритий. Його вислів про те, що краще бути вбитими, ніж бути в полоні, став крилатим. Дружина на чолі з князем Ігорем виступила в похід. Перший бій був переможним. Але другий бій був важким, і впали стяги Ігоревим дружини. Багато воїнів полягло, багатьох чоловіків і батьків не дочекалися будинку. Сам князь потрапив у полон. Всі його якості викликають симпатію і в автора, і читача. Деякі його вчинки змушують замислитися. Може він діє дуже самовпевнено? Ні! Князь Ігор вірний своєму слову і цілеспрямовано рухається до своєї мети.
Святослав – це видатний державний діяч, полководець. Він мудрий і благородний чоловік. Боляче і гірко дивитися Святославу на спустошену Русь. Він засуджує необдумані вчинки Всеволода та Ігоря. Бажаючи зберегти велич Русі, Святослав звертається з полум’яним словом до іншим князям. Князь просить їх згадати минулі часи і прийти на допомогу Русі. Він мовив золоте слово і говорить про біди, які прийшли на землю Русі після поразки князя Ігоря. Половці стали спустошувати землі, палити будинки, грабувати людей. Багато молоді жінки і чоловіки потрапили в полон до половців. Земля Русі плакала під копитами половецьких коней. Святослав звертається з проханням, просить їх не витрачати сили на міжусобні війни, а закликає об’єднатися для спільного захисту Русі.
Ярославна (детальна характеристика)
Надзвичайно привабливим чином в поемі виступає образ дружини князя Ігоря Ярославни. Її плач по чоловікові, який потрапив у полон до половців, є зразком прояви ніжності і вірності почуттів. Ярославна звертається до сил природи, щоб вони допомогли врятуватися її чоловікові. Вона просить і вітер, і сонце. І звертається княгиня до могутнього Дніпра. Вона не тільки дружина князя Ігоря, вона – патріотка своєї землі. Тому княгиня переживає не тільки за чоловіка, але і інших воїнів, які стали на захист рідної землі.
Образ Ярославни в поемі узагальнений. Це і мати – вітчизна, яка послала своїх синів захищати рідну землю від ворога. І одночасно це і ліричний образ жінки. Це образ дружини, матері. Ярославна – історична особа, але разом з тим – художній образ, яскраво втілений автором поеми.
Автор поеми (детальна характеристика)
Автор поеми – всебічно освічена і талановита особистість. Саме ця людина, швидше за все, був у числі дружини князя Ігоря. Він добре знав усну народну творчість, історію, географію. Назви багатьох тварин і рослин можна зустріти в тексті поеми. Він добре знався і в політиці, і в військовій справі. Автор поеми правдиво передає дух тієї далекої епохи. Детально зображує хід битв дружини князя Ігоря проти половців. Це не тільки великий майстер слова, але і відданий громадянин, полум’яний борець за об’єднання Русі.
Таким чином, поема знайомить нас з яскравими представниками епохи Київської Русі.