На уроці ми познайомилися з твором Тинянова і петровської епохою. Воскова персона Петра 1 повертає нас у часи, коли самодержець і його блискуча пора підходить до кінця. Автор показав годинник, коли государ був при смерті. І ось пропонуємо вам ознайомитися з коротким змістом глави, яка допоможе зрозуміти, що саме турбувало вмираючого Петра Першого.
Воскова персона короткий зміст, глава 1
Наш короткий виклад повісті починається звісткою про те, що тільки недавно государ бенкетував, а зараз звивається від болю. Він помирав і турбувався про те, що багато розпочатих праць ще не закінчено. Переживав сильно, адже не на кого було залишити правління державою, навколо одні вороги, зрадники і злодії. Сестра його хитра, колишня дружина – дурна, Меншиков – злодій.
А в цей час граф у себе вдома чекав виклику до царя. Чекав з острахом, адже його повинні були закликати до відповіді. Дуже вже любив він хабарі, землі, гроші, тому і оббирав казну як міг. Ночами ж підраховував накрадене. Тепер же чекав судной розправи, боявся каторги, планував втечу, тому і перевів гроші на рахунок в європейському банку. І тут прийшов до Меньшикову Растреллі, який запланував створити посмертну маску Петра з воску. Дізнавшись про те, що цареві жити недовго, Меншиков заспокоївся, при цьому дав добро на те, щоб Растреллі зайнявся запланованої копією.
Що турбує вмираючого Петра?
І ось Олександра Даниловича закликали до правителя. І тут ми бачимо царя в маренні. Йому сняться різні сни, які він не записує в кабінетний журнал, так як дуже своїх снів боїться. Петро усвідомлює, що йому залишилося зовсім небагато, розглядаючи приміщення він розуміє, що більше не подивиться на море. Від цього сльози котяться по обличчю. Він прощався з життям і шкодував про те, що не стратив Данилича і Катерину, повертався подумки до замків, каналах, вуличках. Він прощався зі своїм величезним кораблем – державою, розуміючи, що хвороба його не відпускає. А потім побачив таргана, якого захотів вбити, так як їх дуже боявся. Але втратив свідомість. Коли отямився, то побачив сенаторів, що чергували біля його ліжка.
В цей час В іншій кімнаті розташувався Олексій Мякинін. Людина, якій було доручено зібрати всі відомості про Катерину, Данилыче і їх діяльності. Попросив про дану послугу Петро Перший, сказавши, щоб той рапортував йому щодня. Документи були розкладені перед Олексієм. Він добре попрацював, так як дізнався про суми, що перерахував Данилич. Розкопав цікаву інформацію і про Катерину. От тільки в цей день ніхто його не кликав, всі забули. Він чув лише тупіт в сусідній кімнаті, де перебував цар.
Олексій, відчувши щось недобре, знищив всі папери, що стосувалися Катерини. Порвавши їх, він сховав у чобіт, цифри ж записав. Раптом чого, він зміг би все відновити. І тут до нього зайшла її величність. Вона вказала Мякинину на двері, паперу ж не дала забрати. А там в папку було пришито дуже багато справ, про Апраксине, про людей з Сенату, про хабарі і схованках, купців, багато інформації було і про Меньшикова.
Вранці в Сенаті підписали наказ про звільнення каторжників, які повинні були молитися за здоров’я правителя.
Меньшиков наказує подвоїти караули, вже всі стали говорити про швидкої смерті царя. Правда про погане здоров’я багатьом із шинку було відомо ще раніше. Знали все і про те, що збираються зробити царську копію, тому по країні скуповується віск і міцний дуб. У розмовах багато хто вважав, що після смерті государя очолить країну Меньшиков.