Нарешті настала зима. Ми давно чекали її. Вже довго вся природа готувалася до настання зимової пори. З ранку дерева і трава покривалися памороззю. Хмари над землею летіли низько й наливалися свинцем. Птахи вже відлетіли на південь, а люди діставали з шаф теплий одяг. Всі давно готувались до приходу зими, але вона, як завжди, прийшла несподівано.
Вранці, прокинувшись, я, як зазвичай, виглянув у вікно – і здивувався. Замість звичного сірого похмурого пейзажу осені я побачив білий, світлий пейзаж. Вночі, поки всі спали, випав перший сніг.
Напевно, він йшов всю ніч, тому що його насипало дуже багато. Все навколо побіліло і, здавалося, навіть рухається тепер по-новому – легко і бадьоро. Побіліли земля, будинки, дерева – весь світ наче вкрився білим покривалом. І ніби струмочками по ньому розтеклися стежки, протоптані людьми. Всі прийняло незвичайний, казковий, трохи таємничий вигляд.
Здавалося, що, прокинувшись, я перенісся із звичайного світу в країну, де все виблискує і переливається. Перший сніг завжди прекрасний і величний, і хоча попереду ще буде три улюблених моїх зимових місяці, перший сніг – завжди незабутнє і краще враження від цього славного пори року – зими.