Досвід століть, поява педагогічних профессіограмм з узагальненням сучасних вимог суспільства до діяльності вчителя направляють його роботу за чіткою системою, яка ґрунтується на: Глибоких і міцних знаннях предмета, його діалектичних засадах; Вміння цікаво і доступно викладати їх з ефективними результатами; Любов до учнів і своєї професії; – особистих моральних, духовних і фізичних рисах. Творча педагогічна робота передбачає різні напрями діяльності вчителя, серед яких психологи розрізняють: Дослідницьке (аналізувати педагогічні явища; спостерігати учнів; вивчати їхні інтереси; аналізувати літературознавчі проблеми, художні твори, результати своєї роботи; узагальнювати досвід кращих учителів країни і тощо ); Конструкторське (розробляти системи викладання предмета: методів, способів аналізу, вивчення біографії письменників, уроків, позакласних заходів тощо); Організаторський (проводити навчально-виховну роботу серед класного колективу і окремих учнів, реалізовувати складні плани і т.
П. ); Комунікативний (спілкуватися з учнями, батьками, колегами; оптимізувати навчально-виховний процес; виразно читати і розповідати, використовуючи наочність і технічне навчання та ін). Для прикладу наведемо спогади автора про вчителя літератури СШ № 63 р.
Кіровська Донецької області – Куркіна Бориса Олександровича. На одному з уроків літератури він запитав клас: “чи Любите ви Володимира Маяковського?”. Не почувши відповіді, задав друге питання: “А чи знаєте ви творчість цього поета?”. А потім сказав: “Так от, щоб відповісти на моє перше питання, необхідно добре знати відповідь на друге питання!
“– і почав читати напам’ять найкращі вірші раннього Маяковського. Читав весь урок, а коли задзвонив дзвінок, сказав: “протягом чотирнадцяти уроків ми будемо вивчати творчість Володимира Маяковського.
П’ятнадцять хвилин кожного уроку буду слухати готових прочитати напам’ять вірші поета. Якщо я зможу продовжити вірш, я – переможець, а якщо ні – то ви”. Ми розшукали і вивчили напам’ять не один десяток поезій, поки він, прослухавши знайдений мною вірш, взяв мій щоденник, поставив п’ятірку і записав: “Вітаю з перемогою!”. Я прочитала вірш “Борг Україні”: чи Знаєте ви Українську ніч? Ні, Ви не знаєте української ночі!
Тут небо Стає черню, і герб п’ятикутною Зіркою вточен. Де горілкою, Відвагою І кров’ю Запорізька Вирувала Січ, проводів уздою Упокоривши Днепровье, Дніпро Змусять На турбіни текти. І Дніпро З проволокам-вусах електрикою Тече по корпусам. Мабуть, рафінаду і Гоголю треба! Ми знаємо Палить, П’є чи Чаплін: ми знаємо Італії безрукі руїни; мн знаємо, Як Дугласа Краватка краплен… А що ми знаємо В обличчя України? Знаємо груз У русского Тощ – тим, хто поруч, Пошани мало.
Знають от Український борщ, знаю ось я, Українське сало і з культури Познімали пінку: крім Двох Прославлених Тараса Бульби І відомого Шевченка, – Нічого не вичавиш, Скільки не старайся. А якщо притиснуть – Зардеется трояндою і висуне новий Аргумент: візьме й розповість. Пару курйозів – анекдотів Української мови. Кажу собі: Товаришу москаль, на Україну Жартів не скаль. Вивчіть Цю мову На знаменах – Лексиконах алых, Це мова Величавий і проста: “Чуєш, сурми заграли, час розплати настав…” Хіба може бути Затрепанней Та тихіше слова Поистасканного “Чуєш? Я Немало слів придумав вам, зважуючи їх, Одне хочу лише – щоб стали Усіх Моїх Віршів слова повновагими, Як слово “чуєш”. Важко ‘ Людей В одне стовкти, собою Кичись не дуже.
Чи знаємо ми українську ніч? Ні, Ми не знаємо української ночі. 1926 Тоді мені здавалося, що я, насправді, стала переможницею! Але значно пізніше, коли за плечима вже мала десятирічний педагогічний стаж і працювала над науково-дослідною темою за Методикою, зрозуміла, що мій вчитель добре знав цей вірш і був талановитим вчителем-методистом. Він досконало знав предмет, який викладав. Не тільки В.
Маяковського, а і А. Міцкевича, Дж.
Байрона, А. Пушкіна, М. Лермонтова, А.
Блока, С. Єсеніна та багатьох інших поетів міг читати напам’ять годинами.
Нас вражали його енциклопедичні знання. Ми – всі учні без винятку – хотіли також привести його в подив і готувалися до уроків літератури завжди сумлінно. Поставивши п’ятірку, він запитав: “чи Може хтось пригадати, звідки Маяковський запозичив рядки: чи Знаєте ви Українську ніч?
Ні, Ви не знаєте української ночі! “Майську ніч” Гоголя ми прочитали усе і відповіли майже хором. Хто такий Чаплін, теж знали.
На інші питання – пояснити рядок з вірша “… Італії безрукі руїни…”; хто такий Дуглас? ; звідки запозичені рядки ” …
Чуєш, сурми заграли, час розплати настав…”? – відповіді шукали самі до наступного уроку літератури. Учитель відмовився відповісти на ці питання сам, так як любив повторювати: “Пошук – це відкриття, відкриття – це радість, радість – це поштовх до нового пошуку”. Чому вірш має назву “Борг Україні”, ми дізналися все ж від нього. Захопив цікавий розповідь вчителя про перебування Ст.
Маяковського на Україні, його мандри чудовою землею, зустрічі з талановитим і щедрим українським народом, його багатими традиціями і високою культурою. Глибоко вражений побаченим і почутим, він пообіцяв обов’язково про це написати. Але пройшли роки, перш ніж з’явився цей вірш з таким незвичним, але зрозумілою назвою. Саме цей вірш сподівався почути вчитель, він був готовий до розмови про нього. До того часу – це громадянський подвиг: ні в програмах, ні в підручниках твори не було, тоді він взагалі не друкувався.
До наступного уроку всі учні нашого класу вивчили вірш напам’ять. Нічого не говорив нам вчитель про любов до рідної землі, а просто сам палко любив її, і ми любили. Він став володарем наших душ і повів за собою в світ літератури.