Нещодавно я прочитав новелу видатного французького письменника Проспера Меріме “Матео Фальконе”. До недавнього часу мені здавалося, що справедливість і жорстокість несумісні, проте тепер я переконаний, що це не так. Важко визначити ставлення до героїв новели. У будь-якому випадку воно виявиться неоднозначним.
Дія новели відбувається на острові Корсика. Головний герой оповідання – Маттео Фальконе. Це влучний стрілець, сильний і гордовитий чоловік, справжній корсиканець, що володіє твердим характером і непохитною волею. У Маттео є син – Фортунато, надія сім’ї. Хлопчик ховає в стозі сіна пораненого втікача – злочинця, якого переслідує поліція. З дивним для дитини спокоєм він зустрічає шістьох стрільців на чолі з сержантом. На розпитування Фортунато відповідає, що нікого не бачив. Боятися йому нічого, адже хлопчика захищають ім’я і репутація батька. Проте сержант пропонує Фортунато години в обмін на відомості про місцезнаходження втікача. Хлопчик погоджується, та злочинця заарештовують. Гордий Маттео Фальконе з жахом дізнається про вчинок сина. Особливо важко Маттео пережити те, що полонений називає його житло будинком зрадника. До глибини душі вражений тим, що трапилося, корсиканець не приймає вибачень Фортунато. Він веде хлопчика від будинку і вимагає, щоб той молився. Потім, незважаючи на прохання Фортунато про помилування, Маттес влучним пострілом вбиває свого сина.
Як і всі твори Проспера Меріме, новела “Матео Фальконе” побудована надзвичайно майстерно. Кожен момент важливий, вчинки героїв обумовлені часом і місцем. У читача до кінця новели залишаються сумніви в тому, що Маттео Фальконе вб’є провинився Фортунато. Тим не менш Проспер Меріме, який вивчав життя корсиканців, переконливо доводить розповідь до логічного завершення. Без сумніву, новела “Матео Фальконе” дає більш яскраве уявлення про Корсиці, ніж найдетальніші описи цього острова.
Читаючи цю новелу, я від душі співчував усім без винятку її героям: втікачеві, угодившему в руки закону, стомленим пошуками стрільцям, дружині Маттео – Джузеппе, який загинув від руки батька Фортунато і, нарешті, корсиканцу, здатному покарати за зраду власного сина.
Перу Проспера Меріме належить ряд новел, в яких перед очима читача проходять цільні, виконані пристрастей характери, серед яких варто вспомянуть хоча б знамениту Кармен. Цей скромний у житті людина зумів показати Європі XIX століття персонажів, не зіпсованих впливом європейської цивілізації, часто живуть за своїми власними законами. Недарма до творчості Проспера Меріме відчував велику зацікавленість Олександр Сергійович Пушкін.
Тепер я вважаю Меріме одним з моїх улюблених авторів. Я постараюся прочитати якомога більше новел цього чудового письменника.