На початку XVII століття відбулося зіткнення старого світу, в якому панували феодальна темрява і жорстокість, і нового світу, яким управляють згубні пристрасті і сила золота. Спостерігаючи за зіткненням двох зол, гуманісти того часу поступово втрачали віру в добро, справедливість і дружбу. Англійський драматург У. Шекспір присвятив трагедію “Гамлет” саме цій зміні епох.
Головний герой трагедії Гамлет принц Датський, типовий інтелігент-гуманіст епохи Відродження. Він щиро вірить у людину. Гамлет – студент одного з найвідоміших університетів, він оточений друзями і наповнений любов’ю до життя. Він ще не знає, що його уявлення про світ, при першому ж зіткненні з реальністю, розвіються як дим. Гамлету доведеться відчути всі сумніви, властиві людині взагалі, і два суперечливих почуття опановують його душею.
Гамлет повертається в Ельсінор після несподіваної смерті батька-короля. Принц дізнається, що його мати, королева Гертруда, несподівано швидко вийшла заміж за нікчемного і хитрого Клавдія, який і отруїв короля. Таким вчинком королева Гертруда збезчестила не тільки чоловіка, але і сина. Гамлет присягнувся помститися за смерть батька і з цього моменту жага помсти займає перше місце в його житті.
У відомому монолозі Гамлета про людину Шекспір показує руйнівну душевну боротьбу між ідеалістичними уявленнями
І жорстокою реальністю. Підступне вбивство батька, непристойне заміжжя матері, зрада друзів, слабкість і легковажність коханої, підлість придворних – все це наповнює душу принца непомірними стражданнями. Гамлет розуміє, що Данія – в’язниця, вік розхитався, а час зійшло з розуму. Відтепер головний герой залишається один на один з святенницьким і лицемірним світом, яким правлять хтивість, жорстокість і ненависть.
Гамлет, надівши маску дурашливого блазня, вступає в єдиноборство з наповненим злом світом. Принц вбиває царедворця Полонія, який стежить за ним, розкриває зраду своїх університетських товаришів, відмовляється від Офелії, яка не змогла протистояти поганому впливу і втягнута в інтригу проти Гамлета.
Принц мріє не тільки про помсту за вбитого батька. Душу Гамлета ятрять думки про необхідність битви з несправедливістю світу. Головний герой задає риторичне запитання: чому саме він повинен виправляти світ, який зовсім розхитався? Чи має він на це право? В ньому самому живе зло, і самому собі він зізнається у пихатості, честолюбстві й мстивості. Як же в такій ситуації перемогти зло? Як допомогти людині відстояти істину? Гамлет змушений страждати під вагою нелюдських мук. Саме тоді він ставить перед собою питання: бути чи не бути? У розв’язці цього питання лежить суть трагедії Гамлета – трагедії мислячої людини, який прийшов у безладний світ занадто рано, першим із людей побачив разючу недосконалість світу.
“Гамлет” – це трагедія розбудженого свідомості. Своєрідний підсумок цього можна знайти в рядках:
Так всіх нас в трусів перетворює думку.
Так блякне колір рішучості природного
При тьмяному світлі блідого розуму,
І задуми з розмахом і почином
Змінюють шлях і терплять невдачі
У самої мети…
Звідси бере свій початок скорбота Гамлета. Принц розуміє, що в боротьбі зі злом єдино можливим способом є те саме зло, використання якого ображає і принижує благороднейшую мрію. Звідси крик душі, який виривається з грудей Гамлета перед вирішальною зустріччю з королевою Гертрудою:
Я буду суворим, але не нелюдський.
Все висловлю і без ножа вб’ю.
Уста мої, прощаю вам удавання.
Куди б слова ні завели в маренні,
Я в исполненъе їх не наведу.
Нарешті Гамлет приймає рішення. Він справді близький до божевілля, так як вид зла, яке торжествує і панує, нестерпний.
Гамлет бере на себе відповідальність за світове зло, всі непорозуміння життя, за всі страждання людей. Головний герой гостро відчуває свою самотність і, розуміючи своє безсилля, все-таки йде в бій і гине, як борець. Поведінка Гамлета в заключному акті трагедії має бути прикладом поведінки людини взагалі, прикладом розуміння, що думка повинна бути сміливою, помисли – чистими, совість і душа – незаплямованими.
Трагедія “Гамлет” належить перу геніального драматурга Вільяма Шекспіра. Вона, як і інші твори цього автора, піднімає вічні проблеми: протиріччя між дійсністю та ідеалом, невідповідність мрії і способу її досягнення, роль особистості в історії людства. І, нарешті, в чому полягає сенс життя кожної окремо взятої людини.