“Весняний сонячний день” Юон твір

Костянтин Федорович Юон – видатний російський живописець. Він народився 12 (24) жовтня 1875 року в Москві. Батько хлопчика був службовцем страхової компанії, згодом став її директором. Костянтин Юон з дитинства цікавився живописом, отримав прекрасну професійну освіту. Ще на учнівських виставках його картини дуже сподобалися глядачами. Їх так швидко купували, що у студента з’явилася можливість подорожувати не тільки по Росії, але і побувати в різних країнах Європи.

Картина Костянтина Юона “Весняний сонячний день” була написана в 1910 році. При погляді на цей твір неможливо не перейнятися почуттями художника. Він по-справжньому захоплюється красою чудового весняного дня, показує щиру радість людей, викликану яскравими сонячними променями і гарною погодою. Картина відразу ж піднімає настрій.

Художник зміг передати свіже повітря, сонце. Тому полотно викликає такі приємні емоції. Композиція картини досить складна. Тут гармонійно поєднується міський пейзаж і жанрова картина. Створюється враження, що художник малював картину з натури, стоячи на деякому підвищенні. І маленьке містечко, яскраво освітленій весняним сонцем, відкрився перед ним у всій своїй красі.

У своїй творчості Костянтин Федорович Юон завжди багато уваги приділяв російської природи. Він

Поетизував її, показував у всій дивовижній красі. К. Юон підкреслював, що рідна природа воістину чудова.

Рання весна стала головною темою картини. Це дивовижна пора. Навколо ще багато снігу, поруч з будинками ми бачимо великі кучугури. Але сонце так пригріває землю, що відчувається неминуче настання весни. Небо яскраве, чисте, світле. Легкі хмаринки освітлені сонцем. Промені так яскраво освітлюють все довкола – будинки, дерева, людей. В такий день неможливо не радіти теплу, не милуватися красою навколишнього світу. На деревах ми бачимо граків. Вони вже прилетіли, облюбували собі гілки дерева. Ось-ось почнуть розпускатися бруньки, радуючи око ніжно-зеленою листвою. Але все це попереду. А поки ще відчувається присутність зими.

Діти катаються на санках з гори, ліплять сніговика. Традиційні зимові забави підходять і для початку весни. Дорослі люди, зображені на картині, радіють теплому дню, милуються пробудженням природи. Не можна не звернути уваги на молодих дівчат, які стоять поруч з будинком. Вони весело сміються. Напевно, у дівчат гарний настрій. Довга зима, коли на вулиці було холодно і доводилося бути вдома, їм набридла. Тепер прийшов час приємних прогулянок, і це не може не радувати. Дівчата нарядні, на них яскрава і красива одяг. Одна дівчина одягнена в персикову спідницю, на голові іншої дівчини яскраво-червону хустку. Значить, вони хочуть, щоб на них звернули увагу, захоплювалися їх красою.

Якщо уважно подивитися на картину, то здається, ніби вона “зшита” з клаптиків – різнокольорових і дуже яскравих. Насправді таке враження створюється завдяки дахах будинків. Вони освітлені сонцем, тому буквально сяють. На дахах немає снігу, він вже встиг розтанути. Не дивно, адже сонце вже досить тепле.

Перші дні весни так багато обіцяють людям. Довгі зимові дні і ночі вже встигли всім набриднути. Нехай швидше приходить весна, захоплюючи яскравими фарбами і радуючи теплом і світлом.

Трохи віддалік ми бачимо червону церква з дзвіницею. На сонці сяють золоті куполи. На тлі чистого блакитного неба церква виглядає особливо величною. Вона не випадково зображена на картині. Церква втілює чистоту, добро, справжню духовність російського народу.

Картина дуже красива, вона не може залишити нас байдужими. Не можна не захопитися красою весняного сонячного дня. Не можна не перейнятися оптимістичним настроєм, яким пронизане буквально все в цьому творі.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: