Розмірковуючи про творчість письменника, автор звертає увагу на те, що той працював у часи таких яскравих художників, як В. Бунін, М. Горький, М. Шолохов, А. Толстой, тому йому було б не соромно і загубитися в такій компанії”. Однак Михайлу Опанасовичу Булгакову вдалося створити твір, що стало вершиною вітчизняної і світової літератури, яке Л. Жуховицкий порівнює з “Еверестом або Ельбрусом, вздыбившимся посеред пустелі”. Автор тексту замислюється про те, що стало причиною унікальності роману, і приходить до висновку, що це “свобода відчаю”, в атмосфері якої творив Булгаков М., знав, що його твір не буде надруковано в сталінські роки, і писав для себе.
Л. Жуховицкий вважає, що “Майстер і Маргарита” тому подібні Ельбрусу і Евересту, що створював їх не тільки талановитий, чесний, дотепний, але і вільний письменник.
Не можна не погодитися з автором. Справді, придбавши свободу, Булгаков М. проявив себе як справжній геній літератури.
Така ж доля спіткала і Є. Замятіна. Працюючи над романом “Ми”, рисующим “щасливе” суспільство людей під “нумерами”, автор розумів, що над ним висіла загроза арешту. Будучи сильною і вільною людиною, Євген Іванович все ж закінчив свій чудовий роман, заборонений в СРСР впродовж п’ятдесяти років.
Сьогодні ж справи йдуть інакше. У Росії немає цензури: пиши, що хочеш. І пишуть, і отримують престижні премії… есе сучасного публіциста С. В. Макарової наведені дослівно слова молодого письменника Олександра Карасьова: “Сучасний літературний процес – це атракціон з жонглюванням полегшеними для отупевшего споживача літературними підробками, штампуемые за типом модних шлягерів, на один сезон. Був час, коли були затребувані і Толстой, і Чехов, і Купрін. Зараз, в епоху торжества піару, не потрібні ніякі Купрін”. Адже ось до чого домовився вільний, але сумніваюся, що талановитий письменник!
Таким чином, можу зробити висновок, що геніальне творіння під силу не тільки вільного, але і талановитому письменнику.