Звідки творчі особистості черпають натхнення? Що спонукає їх створювати шедеври мистецтва, літератури? Цими питаннями задається Ф. Іскандер, автор даного тексту, піднімаючи проблему джерела творчого натхнення письменників, художників.
Дану проблему автор розкриває, звертаючись міркуванням. Автор порівнює в даному тексті талант Л. Н. Толстого і “просто хорошого письменника Писемського”: натхнення вбрасывало Льва Толстого на вершини ідеалу, і це дозволило йому створити найвідоміші літературні твори, побачити з величезної висоти свого творчого сприйняття всі тонкощі людського життя, а рядовий письменник, володіючи лише іскрою таланту, бачить “дещо і видно якимось людям”. Автор упевнений, що єдино вірним джерелом натхнення письменника є його життя, і він, сідаючи писати, на папері відтворює вже існуюче в його голові особисте світосприйняття і світорозуміння, прагне очиститися сам і очистити навколишнє середовище в процесі створення свого творіння.
Позиція Ф. Іскандера виражена явно.
Він вважає, що натхнення – це нагорода за взыскующую чесність художника, це прояв його таланту, рівень особистих досягнень. Художник має у своєму творінні відображати лише свою точку зору, свій погляд на світ, не намагатися наслідувати іншим творчим особистостям.
Не можна не погодитися з думкою автора. Я вважаю, що життя людини – це справжня творчість. А діячі літератури і мистецтва покликані з допомогою слова, пензля, фарб відтворити життя людини на папері та полотні, тим самим, забезпечити духовний зв’язок між людьми, привнести в їхньому житті щось дивне, нове.
Подумки звертаючись до російської художньої літератури, згадаймо роман М. А.
Булгакова “Майстер і Маргарита”. Майстер володів справжнім талантом письменника, його роман – частина його самого, адже в нього він вклав усі свої творчі сили, все натхнення, всю енергію. На відміну від письменників МАССОЛИТа, Майстер у своєму романі виклав своє власне світобачення і світогляд, створив унікальний шедевр. Отримавши осуд від критиків, герой ніяк не міг змиритися з цим, адже його творіння – все його життя, тому Майстер відчував сильні душевні муки, навіть потрапив у психіатричну лікарню. Це підтверджує думку про те, що справжній художник живе своїм творінням, а створюючи його, вкладає в неї всю свою життя.
Також згадаймо роман Оскара Уайльда “Портрет Доріана Грея”.
Художник Безіл Холлуорд був підкорений синдромом доріана Грея під час їх першої зустрічі. Це був неймовірної краси юнак, невинний, по-юнацьки наївний і відкритий. Він надавав такий вплив не тільки на художника, але і на всіх навколишніх. Безіл після знайомства з синдромом доріана не міг не думати про нього. Художник говорив, що цей юнак для нього – справжнє мистецтво, невичерпне джерело натхнення. Його образ відкрив для Безіла нове сприйняття живопису, іншу манеру письма. Саме тому Холлуорд написав такий незрівнянний портрет Доріана Грея, який є його кращим творінням. Тільки занурившись у внутрішній світ юнака, глибоко прив’язавшись до нього і відчувши всі найтонші струни його душі, уважно вивчивши його ніжні риси обличчя і особливий характер, художник Безіл Холлуорд зміг створити художній шедевр.
Таким чином, джерелом натхнення творчої натури може бути лише те, що відчуте її душу до самої глибини, те, що прожито самим художником усвідомлено і що дарує йому по-справжньому сильні почуття, спонукає створювати дивовижні шедеври.