Харків – великий промисловий і культурний центр України. Я щасливий, що живу в цьому місті, де є багато музеїв, театрів, де живе багато цікавих людей: учених, письменників, художників.
Нещодавно до нашого класу відвідали харківський поет Юрій Іванович Стадніченко. Дружба цього поета з учнями нашої школи триває вже десятиліття. Поет любить спілкуватися з молоддю, а ми, учні, любимо слухати вірші у його виконанні.
Ю. Стадниченко – письменник-патріот, який веде велику роботу з молоддю, дбає про українське слово, якого хвилює майбутнє нашої країни. Поет запитує у себе і у своїх земляків:
Не в тривозі без угаву,
Як в житті вже було,
Кому залишим Україну
І рідне слово і село?
Тому мова про загальнолюдські цінності, про виховання людини-патріота пронизує всю творчість поета.
Поет-харків’янин не може не писати про своє місто. Мене дуже хвилюють поезії, в яких оспівана Харків, його вулиці. Особливо мені подобається вірш “Весняний Харків”:
Коли в наше місто приходить весна, Схвильоване серце не знає спокою. Іду я по місту – чарівна пора! Йду я Сумській, Йду гомінкою Сумської.
Ми з однокласниками сиділи тихо, затамувавши подих, бо у віршах звучали знайомі назви вулиць рідного міста, виражалися близькі нам почуття. Я переконаний, що ця зустріч запам’ятається нам на все життя.